Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе.
Він іде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючиінколи фізичне безсилля та хворобу. За віком він був нашим одноліткомАвтор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. З цього часу у друзів з'явилося благородне бажання допомогти їй, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою. Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу. На ній Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг поплатитися за це життям. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
<span>Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе - всиновити. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі .Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників.Тут і скосила його черга з німецького автомата: "Він уп'явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль..." Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей</span>
Пропоную дібрати такі цитати до образу Поліанни:
Зовнішнісь:
⇒"...побачила її – худеньку дівчинку в червоній картатій сукні, з волоссям,
заплетеним у дві товсті коси. З-під солом'яного капелюшка виглядало
гарне личко у ластовинні – воно поверталося в різні боки, шукаючи когось
очима".
Веселий норов, добра вдача, щирість:
⇒"Дівчинка побігла через усю кімнату й припала до колін тітки",
⇒ "Це так чудово, що в мене з'явилися ви",
⇒"Дівчинка слухняно пішла за тіткою".
Вміння радіти тому, що є:
⇒" Та раптом я згадала, що терпіти не можу свого ластовиння, і зраділа, що не маю люстра. А потім побачила цей чудовий краєвид з вікна і зрозуміла, що мені є з чого радіти";
⇒"Тітонько, а хіба не можна жити так, щоб радіти своєму обов'язку?".
Про які духовні цінності йдеться у віршах І.Жиленко ?
Мирослава була дівчина,якої й пошукати. Не кажемо вже про її уроду й красу,ані про її добре серце-в тім згляді багато її ровесниць могло стати з нею нарівну,хоч і небагато могло перевищити її. Але чім не мала вона пари між своїми ровесніцями,так се в природній свободі свого поводження,в незвичайнійсилі мускулів,у смілості й рішучості,властивій тільки мужчинам,що виросли в нестаній боротьбі із супротивними обставинами. Зараз із першого разу було відно,що Мирослава виросла на свободі,що виховання її було мужеське і що в тім прегарно розвиненім дівочім тілі живе сильний та обдарований дух.
Це твір НА ТВОЮ ДУМКУ! Ми ж не знаємо "в я кому місті ти хотіла жити"
Це може бути ,наприклад, для мене, Нью-Йорк, Америка, Великобританія або Лондон... Повторююсь, твір на твою думку..))