«З конюхом у нього особЛиві стосунки. Інші коні це відчувають, тому й недолюблюють Шеп<span>Тала. Степан ніколи не б'є його, хіба ненароком у гурті зачепить пугою чи про стороннє око стьобне. Ніколи не посилає на важку </span>Роботу, якщо є когось іншого послати. Бо він, Шептало, кінь особ<span>Ливий, кінь білий, а коли попав у це бригадне стовпище, то завдяки </span><span>Злому випадку, химерам долі»</span>
Пряця допомагає стати людино кращою бо ти станеш мужнішим сильнішим
У дитячій повісті Всеволода Нестайко "Тореодори з Васюківки" є два головні герої, це - Іван-Ява та Павлуша.
Обоє хлопців - надзвичайно привабливі персонажі, але саме Павлуша більше імпонує мені. Чому? Я спробую пояснити.
Звісно, обоє хлопців дуже схожі між собою, вони дійсно мають багато спільних рис характеру та поводяться майже однаково. Майже. Адже, якщо придивитися, то Павлуша, все-таки, більш відповідальний та серйозний хлопчина; він думає про майбутнє, планує і намагається виховувати в собі необхідні для цього навички.
Мова йде про те, що Павлусь має мрію стати пілотом літака. А для цього треба бути уважним до деталей, відповідальним та трохи більш серйозним.
Хлопцеві вдається поєднувати в собі жагу до пригод та цю, так необхідну в майбутньому, врівноваженість. До того ж, він кмітливий та розумний, рішучий.
Саме тому, мій улюблений герой з твору "Тореодори з Васюківки" - це Павлусь.
Сама назва твору є символічно, оскільки «перехрещує» життєві шляхи персонажів, серед них — представники різних статей, соціальних верств, професій, національностей.Цим твором письменник відкриває нову сторінку в українській літературі,— виводить свого героя-селянина з побутових рамок у суспільне і громадсько-політичне життя
<span>З давніх-давен люди складають пісні про своє життя й працю, про
важливі події країни. Згодом учасники цих подій вмирають, але
залишається пісня. Вона не забувається. її продовжують співати люди.</span><span>І тут перед нами оживає героїчна історія українського народу, його
гордий нескорений дух, безмежна відданість своїй Батьківщині </span><span>В історичних піснях розповідається
про боротьбу нашого народу з турецько-татарськими нападниками, які часто
спустошували міста і села, розправлялися з людьми. Захисниками українського
народу в ті далекі часи були козаки. Вони не шкодували свого життя, обороняючи
рідну землю. </span><span><span> У </span>пісні
"Ой Морозе, Морозенку" розповідається про героїчну боротьбу
українського народу проти панської Польщі. Очолив цю боротьбу Богдан
Хмельницький. Головною силою у цій війні були селяни. Інколи їм допомагали
кримські татари. Але були випадки, коли татари робили грабіжницькі набіги на
міста і села України. </span><span> Мелодія цієї пісні сумна,
бо то за Морозенком вся Вкраїни плаче. Морозенко — славний козак, бився до ночі
глухої. Бій тривав довго, козаків полягло багато, але ворогів — утроє більше.
Морозенка замордували ворогі прокляті. Загинув Морозенко, але пам'ять про нього
житиме вічно. А пісня про нього є заповітом мужності й вірності рідній землі. А
скільки ще є таких пісень. У них відбилась безсмертна і жива історія нашого
народу, справжній характер України.</span><span> </span>