«Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути. Не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце… Уночі вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонці, пахла ще дужче і пекла плечі та спину». • «Жив… відколи осиротів». • «Це була найбільша радість Климка — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив,— гарячої та запашної. Про зошити він ніколи не боявся, бо тільки з письма інколи мав “посередньо”». • Дядько Кирило — Климку: «Ай, добра ж… У-у-у, такої не всяка й кухарка зварить…»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/klimko-tsitatna-harakteristika/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
В творі Маленький принц, розповідається про хлопчика, який жив самотнім життям. В нього нікого зовсім не було. Він коли подорожував планетами то бачив, що в кожній планеті все по різному. Тобто у кожного свої справи, і Маленький принц декількох вважав занадто дорослими. Він так вважав, бо бачив, а як бачив то так і розумів. Я вважаю, що головне очима не побачишь, бо все що завгодно можна подумати, але відчути тульки сердцем, а це дуже сильно не вистачало йому.
<span><span><span>* * *
Через воду він проводить,
А сам з місця вік не сходить.
(Міст)</span><span>* * *
По полю ходить, жне, косить,
Зерно молотить, хліба не просить.
(Комбайн)</span></span><span><span>* * *
Хоч не літак, а крилатий,
Без крил не може працювати.
(Вітряк)</span><span>* * *
Знизу клин
Зверху млин.
Тече вода
А їй не біда.
(Парасолька)</span></span><span><span>* * *
І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна.
(Калина)</span><span>* * *
Кавунчики дрібненькі,
Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися
І кущиком назвалися.
(Аґрус)</span></span><span><span>* * *
Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)</span><span>
* * *
Торох, торох,
Розсипався горох.
Почало світати –
Нема що збирати.
(Зірки)</span></span><span><span>* * *
Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець)</span><span>* * *
Ухопився за дріт,
Покотився у світ,
Потяг близняток
Цілий десяток.
(Електровоз)</span></span></span>
Керівником, коли вона працювала вихователькою у дитячій колонії ім Горького у 1926 році
