Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний». Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові.
Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.
Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче».
<span>Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?». </span>
Персоніфікація - це художній засіб , за допомогою якого предмет або явище зображують як живу істоту : сонечко сміється , вітер віє душа співає . ХРУЩІ НАД ВИШНЯМИ ГУДУТЬ , ВЕЧІРНЯ ЗІРОНЬКА ВСТАЄ , ТАК СОЛОВЕЙКО НЕ ДАЄ , ТА СОЛОВЕЙКО НЕ ЗАТИХ .
Людині для того, щоб себе прогодувати або щось мати, треба працювати. Треба докласти власних зусиль. Нічого готове з неба не падає. Тому без праці лінива людина завжди буде голодна та боса. Іноді можна надіятися на допомогу, але вона не може тривати завжди.<span> Недаремно мудре прислів’я говорить: «На чужу роботу дивитися – ситому не бути».</span>
Так можна назвати томущо у творі трапляються пригоди усякі
