Ответ:
Хрещатик - головна вулиця Києва, розташована неподалік від місцевості, де колись князь Володимир Великий хрестив свою родину. Мабуть, саме так виникла назва вулиці. Але згідно іншої версії, назва походить від Хрещатого Яру (місцини, що перехрещена ярами). Довжина Хрещатика лише 1,2 км, а вшир ця вулиця сягає на деяких ділянках 100 метрів. Проїжджа частина дорівнює 24 метри, а обабіч вулиці висаджені дерева, що відділяють 14- метрові тротуари. Уздовж лівого боку вулиці простягнувся каштановий бульвар, особливо гарний навесні, у травні, коли каштани розквітають.
Як повноцінна вулиця Хрещатик почав свою історію наприкінці 18 - початку 19 століття. Першим забудовуватись ділянки в районі Європейської (Кінної) площі. У той час на Хрещатик будувались переважно житлові будинки, за винятком Першого Київського театру – садиби, побудованої за проектом А. Меленського. Саме тому вулиця деякий час називалася Театральною. До 1869 року головна вулиця Києва звалася Хрещатицькою, а потім була перейменована в Хрещатик.
Найтрагічніший час для Хрещатика настає в роки Великої Вітчизняної Війни. Відразу ж після звільнення Києва в 1943 році, починаються відбудовні роботи, а 1948 році - втілення в життя генерального плану відновлення Хрещатика, запропонованого групою відомих архітекторів. Згідно із проектом, Хрещатик повинен був перетворитися в широку магістраль. Саме тоді одна сторона вулиці була піднята на 2 м, будинки відсунулися вглиб, а перед ними зявився знаменитий каштановий бульвар. При забудові вулиці архітектори намагалися виграшно зєднати особливості архітектурних ансамблів із природним ландшафтом. На місці зруйнованих дореволюційних будинків виросли будинки в стилі "сталінського ампіру", які дуже вдало вмалювалися в образ нового Хрещатика.
По вихідних і святкових днях вся транспортна частина Хрещатику від вулиці Бессарабської до Майдана Незалежності перекривається. Вулиця стає пішохідною, що створює різкий контраст з Хрещатиком буденного дня. І кияни, і гості міста мають можливість неспішно прогулятися вулицею, відчути атмосферу міста, послухати вуличних музикантів, артистів.
Объяснение:
Твір на тему "Життя людини – неоціненний скарб"
Іноді я розмірковую з приводу того, якої мети прагне людство в своєму
розвитку? Невже побутові зручності, комфорт, красиві речи та швидкість
пересування – це і є мета прогресу? Чи є щось нематеріальне, чого
досягає людство на шляху своєї еволюції?
Мені здається, що таке існує. За останні десятиліття дуже багато
людей на планеті стали цінувати життя. Життя звичайної рядової людини.
Про його неперевершену цінність стали говорити, на жаль, тільки після
багатьох воєн з масовими жертвами. До людей прийшло розуміння того, що
не можна нічим виправдати вбивство чи насильство над своїм ближнім. Ані
корисними інтересами, ані красивою ідеєю. І виправити лихе теж не
можна, адже в людини тільки одне життя.
У минулому сторіччі керівники тоталітарних режимів взагалі не зважали
на цінність окремого людського життя. І в нашій країні також.
«Незамінних людей не буває» - навіть таке гасло використовувалося.
Тепер у нас в Україні, як раніше в країнах Європи, почали розуміти
справжній сенс гуманізму, людяності.
На жаль, у цілому світі не всі люди ще прийняли такі погляди. Дехто
вважає геройством бійку та інше насильство, подекуди війна вважається
поважною, навіть священною справою.
Знецінити людське життя можна не тільки розстрілом або відправленням у
концтабір. Не цінує людську гідність той, хто застосовує до інших
примусову працю. Або суворо нав’язує усім навколо певні політичні або
релігійні погляди. Той, хто не дає іншим вибору. Як їм розпоряджатися
своїм єдиним шансом жити.
<span>Людина – це цілий Всесвіт. Це унікальна картина навколишнього світу,
власна світова історія. Людство в мініатюрі. І тому до окремої людини
слід підходити з великою повагою, як до невичерпної скарбниці. </span>
Над кожним словом постав частини мови (наприклад,ім.,пр.,дієсл.,дієпр.,і так далі
По (префікс) - брат (корінь) - им (суфікс) - нульове закінчення
Яскраве сонечко заходить за небокрай - усе палахкотить різнобарвними огнями, як ота вишня, що росте біля нашої хати.