<span>Життя – це велике чудо! Своє життя потрібно приймати як велику цінність, берегти, любити, а також поважати і цінувати чуже життя. Життя – це щасливий лотерейний квиток. Але виграшем потрібно вміти правильно розпорядитися, щоб він приніс щастя. Прагнучи до свого щастя, ми з дитинства мріємо, ставимо мети, шукаємо шляхи вирішення завдань.
</span><span>Жити – як не дивно, на перший погляд, звучить, - велика праця.
</span>Мета мого життя-допомагати іншим людям.Коли я виросту і стану дорослою,буду допагати:людям- інвалідам!
Мета мого життя-творити добро у світі!
Я народився в Україні. Я не винен, що я не народився, наприклад, у Німеччині. Якщо я народився в Україні, то зобов'язан любити мою державу, не зважаючи на все, що коїться у ній.
Але іноді, я замислююся, а чи оправдується ця любов? І тоді мені становиться сумно. Я розумію, що Україна, одна з найбідніших держав Європи, порівнянно з іншими. Народ у нех богатий, але іноді трапляются розбишаки, які то і роблять, що лаються на усіх та знущаються. І часто, мені боляче дивитися на те, як культурне життя нашої країни поступово гине.
Але, як кажуть, батьківщину не обирають. Якщо я народився тут, то зобов'язан робити все що завгодно, аби покращити стан неньки України.
Лелека – великий перелітний птах. Восени він летить у теплі краї, а весною повертається на рідну землю. Адже тут він народився і тут появляться його лелеченята.
Поселяються ці великі та гарні біло-чорні птахи з довгим червоним дзьобом на луках, полях, поблизу боліт. Жаби – їхня улюблена страва. В’ють свої гнізда на високих стовпах, стріхах та коминах людських осель.
З цими птахами пов’язують багато прикет. Вони є символом гарної родини.
Я підтягнувся десять разів стиснувши зуби.
