Ігор чекає свого брата Всеволода. А в того вже бистрі коні осідлані стоять під Курськом, воїни вправні, шукають собі честі, а князю — слави.
Глянув Ігор на світле сонце, а воно тьмою закрилося. Сказав князь воїнам: "Браття і дружино! Краще полягти в бою, ніж потрапити в полон. Хочу списа переломити край поля Половецького, хочу голову зложити або напитися шоломом із Дону!"
Було затемнення сонця, птахи кричали, звірі ричали. Половці, побачивши Ігореве військо, побігли до Дону. Зранку в п’ятницю перемогла Ігорева дружина, забрала багатство — і золото, й дорогі тканини, й одяг. Усім тим мостили болото, щоб проїхати далі.
Другого дня рано криваві зорі встали, чорні хмари з моря йдуть, хочуть закрити чотири сонця на ріці Каялі біля Дону великого. О Руська земле, уже за горою єси!
З ранку до вечора гримить бій, летять стріли, тріщать списи. Чорна земля кістьми засіяна і кров’ю полита. Буй-тур Всеволод стоїть в обороні. Падають його стяги. Ігореві жаль брата, завертає він свої полки на поміч. Три дні билися, і впали стяги Ігореві. "Тут пир докінчили хоробрі русичі: сватів напоїли і самі полягли за землю Руську". Навіть трави й дерева нахилилися з жалощів.
Припинилися походи князів на половців, розпочалися сварки, усобиці, а вороги тим часом на Руську землю прийшли з перемогами.
Горе розлилося по Руській землі. У цей час князь Ігор пересів із сідла золотого у сідло невольниче.
А Святослав у Києві в цей час побачив поганий сон. І сказали йому бояри, що полягло хоробре Ігореве військо, загинув Всеволод, а самого Ігоря взято в полон.
Сказав тоді великий князь Святослав золоте слово, зі слізьми змішане, про те, що рано брати виступили проти половців, собі слави шукаючи. Далі він згадує всіх колишніх князів і жалкує, що мало дбали вони про рідну землю, більше про свою славу та багатство.
На Дунаї плаче Ярославна, хоче зозулею полетіти до свого князя Ігоря, утерти йому криваві рани. Вона звертається до вітра, щоб не метав стріли на князеву дружину, до Дніпра й сонця, щоб допомагали її ладові.
Ігор у полоні не спить, думає про втечу. Овлур дістав йому коня, і мчить Ігор сірим вовком до Дінця. Йому допомагають і трави, і птахи, і звірі. Половецькі князі Гзак і Кончак не наздогнали його. Повертається Ігор на Руську землю, яка радісно його зустрічає: на небі ясно світить сонце, скрізь лунають пісні дівчат, навіть на далекому Дунаї. Під радісне вітання Ігор прибуває до Києва.
Щирому золоту не потрібна проба, а добрій людині — прикраси 172. Хоч ти дуже любиш гроші, будуть твої ноги босі (ІМФК, 29-3.
т. 8в).
173. Хоч у голові пусто, аби грошей густо (Ном.. 31).— Див. 2, голова.
174. Хто грошей не має, той пішки махає (Укр. пр., 1963, 295).
175. Xто грошей не має, той спокійно спить (Н. п.. Вол.).— Біл.: 1р., І, 79.
176. Хто гроші має, той всього придбав (Мал.. 212).
177. Хто гроші не рахув, того біда частує (Прип.. 85).
178. Хто мас гроші хмуриться, а хто це мас грошей журить ся, як обійтись без них (Прип.. 85).
179. Хто ИЄ береже грошей. ТОЙ їх не стоїть (Ном.. 193: Укр. пр.. 1936. 296).
186. Хто не мас грошей v кишені, мусить мати їх на язиці (Прип.. 85).
181. Хто не стоїть за грошом, той і шеляга не варт (Закр.. 218).
182. Хто розкидає гроші руками, ТОЙ буде шукати їх ногами (Прип.. 85).
183. Хто ся з грошима не рахує, гою біда частує (Фр.. 1. 2. У76).
184. Хто хоче гуляти, мусить гроші мати (ІМФЕ, 29 3. 140, 7).
185. Чим більше грошей мас. ТИМ більше плаче (Зак. пр., 78).
186. Чий кінь, того і гроші (Укр. пр.. 1963. 295).— Див. 1, кінь.
187. Чиї гроші, того п совість (ІМФЕ. 14-3, 211. 193).
188. Чого за гроні і не можна зробити? І бога за гроші можна купити (Чуб., 244; Укр. пр.. 1955. 26; 1963, 212).
189. Чого гроші не зроблять! (Укр. пр., 1963, 296).
190. Чоловік без грошей, як пташка без крил (Прип., 85).
191. Чоловік гроші збирає, а чорт мішок шиє (Н. п.. Вол.).— Біл.: Гр., 1, 483.
192. Чужі гроші не гріють (Фр., 1, 2, 476).
193. Щади гроші на чорний день (Вік живи, 19).
194. Що не доложиш очима, то доложиш грошима (ІМФЕ, 29-3, 135, 31).
195. Якби Хомі гроші, був би й він хороший, а нема — всяк мина (ІМФЕ, 8-К2, 27, 58, Яворн.; Укр. пр., 1963, 21; Н. ск., 1971, 48).
196. Як возьмеш уперед гроші, то робиш як дурно, а як заплатив уперед гроші, то наче й не платив (Укр. пр., 1963, 295).
197. Які гроші, такий і товар (Перем., 1854, 102).— Біл.: Рапап., 241.
198. Які гроші, такий крам, які халяви, такий пан (Прип., 85).
199. Як не будеш грошей шанувати, то не будеш їх мати (ІМФЕ, 29-3, 115, 7).
200. Як треба гроші дати, то так, як зуба рвати (Прип., 85).
201. Як чоловік має багато грошей, то менше розуму, а як менше грошей, то більше розуму (Там же).
Золото.
1. Блищиться, як злото, а всередині — болото (Фр., II, 1, 198: Прип., 144; Укр. пр., 1936. 312).
2. Від злота аж капає (Фр.. II, 1, 198).
3. Де треба — свисни та золотом блисни (Укр. пр.. 1963, 139).
4. До злота в кождого охота (Фр.. II, І, 198).
5. За злого не єден лізе в болото (Там же).
6. З золотом, як з вогнем: і тепло з ним і небезпечно (Укр. /ір.. 1963. 293; Н. ск., 1971. \2).
7. Золота іглиця всюди пролізе (Фр., II, І, 208).
8. Золота швайка мур пробиває (Ільк.. 38; Ном.. 30; Укр. пр., 1936. 68; 1963, 136).
9. а) Золотий ключ до кождих дверей прийдеться (Ільк., 38; Фр., І, І. 209); б) Золотий ключик до кожних дверей придасться (Ном.,
Лісник - ліс -корінь; ник - суфікс.
дослідник - дослід - корінь; ник - суфікс.
міжгіря - гір - корінь; між - префікс; я - закінчення
обеззброєний - збро - корінь; о, без - префікс; єн - суфікс; ий - закінчення
по-нашому: по - префікс; наш - корінь; ому - суфікс.
непрозорий - не -префікс; проз - корінь; ор - суфікс; ий - закінчення.
етюдник - етюд - корінь; ник - суфікс.
прекрасно - пре-префікс; крас - корінь; н, о - суфікс.
широчина - широч - корінь; ин - суфікс; а - корінь
відповідь: пов - корінь; від - префікс; ід - суфікс
