1. Уночі була гроза, а ранок видався ясний. 2. Хвилина, і табун мов буря понесла. 3. Билося серце, і грала кров,од передчуття чогось радісного. 4. Схилилась над колискою мати ,і перші звуки колискової пісні музика рідної мови переливаються в її кровинку. 5. Аркадій Петрович щодня дивився на квітник, але тільки сьогодні він його зацікавив. 6. Не вдержав старий запорожець непроханої сльози ,і покотилася вона на його сиву бороду. 7. Попереду героїчна праця , і славні перемоги. 8. Біля ніг її плещеться ,мре і мов питаючи в тривозі одна другу ,про щось найголовніше в світі хвиля хвилю доганяє. 9. Може квіти зійдуть, і настане ще й для мене весела весна. 10. Річка широка та глибока, а вода синя та чиста і котиться вона вдалечінь. 11. Микола направив струни повів смичком ,і жалібна пісня розляглася по хаті. 12. Після вечері Микола взяв свиту й ліг спати на соломі ,але його не брав сон. 13. По узліссі на галявині зеленіє перший ряст ,і цвітуть проліски та сон-трава. 14. Скоро уся долина і гори блищать вогнями, і разом з димом з землі здіймається вгору і пісня. 15. Дощ пройшов ,і Київ зеленіє. 16. На землі і в повітрі білів сніг, та манячили цупкі замерзлі стовбури дерев закурених снігом. 17. За вікнами глупа темінь, і мені стає так дивно на серці. 18. Важкі хмари облягали небо ,й не було майже просвітку. 19. Грався Петрик із телятками, та дуже вже йому хотілося в панському садку погуляти. 20. Потім двері грюкнули, і все стихло. 21. На ранок зірвався вітер, і небо заволокло сірими розпатланими хмарами. 22. Навколо стояла вечорова тихість, а в ній поволі відбивались зорі. 23. Тяжкий біль і ненависть одним корінням ,переплелися в душі Дмитра,проте похилене чоло було спокійне. 24. Сонце останній раз освітило землю та впало за гору. 25. Спустився вечір та одразу похолоднішало. 26. За селом починався гай, і вузенька стежка вела через нього. 27. Усе більше темніло і вітер все дужчав. 28. Пройшла гроза і ніч промчала.
Трудитися , робити . чинити , творити, мозолити руки
Солов'їну(прикм., означення),барвінкову(прикм., означення) українську(прикм., означення) рідну(прикм., означення) мову(іменник, додаток) в дар(іменник, обставина) дали(дієслово, присудок) мені(займенник, додаток) батьки(іменник, підмет).
АЛЕ
Може бути, що конструкція "українську рідну мову" є одним додатком(підкреслювати без пробілів між словами одним пунктиром). Таке іноді зустрічається.
Речення: просте, неокличне, розповідне, двоскладове, поширене, ускладнене однорідними означеннями, повне
Виділеного слова не бачу
Просто ,наприклад:
дорога ,Олено,вітаю зі святами
Хліб...
Він щодня приходить до нас — рум'яний, теплий, запашний, незрівнянний. А ще має багато імен — бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пиріг... І все-таки хліб.
Якщо на столі немає хліба — на ньому чогось не вистачає. Найголовнішого. Бо хліб — то багатство, добробут. Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб — батечко, хліб — годувальник, хліб — усьому голова. Спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь.
Хліб супроводжує нас усе життя — від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. І щоб був у нас хліб, ми щодня повторюємо слова молитви і мовимо: "Отче наш, хліб наш насущний дай нам днесь". І цю молитву батьки заповідають нам, а ми — нашим дітям. Бо хліб безцінний. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля — нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.
І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти і вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.
Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, так що жодній війні і жодній армії й не снилося таке спустошення.
Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими і дбайливими господарями — це головні питання суспільства. Ось чому питання про хліб лишається у нас головним.
Ось таким є він — хліб. Його величність Хліб. То ж давайте ставитися до нього завжди з шаною і повагою. Не шкодуймо дати скибку хліба голодному. Хліб у світі — найголовніше, він — життя. І може, хтось із моїх ровесників стане кондитером чи пекарем і даруватиме людям хліб:
Як їсте ви паляниці,
Калачі смачні їсте,—
Не забудьте уклонитись
Хліборобові за це!
