Нехай (частка) серця (підмет, іменник) не (частка) знають (присудок, дієслово) супокою (додаток, іменник), Хай (частка) обганяють (присудок, дієслово) мрії (підмет, іменник) часу (означення, іменник) біг (додаток, іменник), І (сполучник) ваша (означення, займенник) юність (підмет, іменник) буде (присудок, дієслово) хай (частка) такою (присудок, займенник), Щоб (сполучник) їй (додаток, займенник) ніхто (підмет, займенник) не (частка) заздрити (присудок, дієслово) не (частка) міг (присудок, дієслово). Речення спонукальне, неокличне, складне з різними видами зв"язку (безсполучниковим та сполучниковим сурядним і підрядним).
Найкраще місце на землі - моя Україна
Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…<span>Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.</span>
Ответ: - Привіт!
- Привіт.
- Ты чого такий сумний?
- Та ось домашку задали, написати есе на тему, чому ти любиш українську мову?.
- Тю. А що тобі не подобоється в цій темі? На мою думку, прекрасна тема.
- Тобі легко сказати. Якщо такий розумний, допоможи мені. Скажи, чому ти любиш українську мову?
- Та за просто. Українська мова, вона дуже не звичайна.. Не просто так її називають найгарнішою мовою у світі. В українській мові незвичайні слова та її вимова. Я люблю українську мову, тому, що це мова моєї батьківщини.
- Круто... Ты мене надихнув. Тепер я знаю, що написати. Дякую тобі друже і бувай, а то мені ще уроки робити.
- Та не має за що... Звертайся, якщо що. Бувай!
Вибачте за помилки
Объяснение:
Бог не теля, бачить звідтиля.
Або дома не бути, або волі здобути.
Бережи вуха, щоб не вкусила муха.
Бтому собаці кия не показуй.
Бідність-не порок, а велике горе.
Книги-джерело знань ...............
