Тоже ищу! ну а вообще типа походами своими прославился,сын султана Селима 1, отец Селима 2, очень любил Хюррем(Роксоляну)
Тато хвалиться синочком:
- Хто б мені повірив?
Три годочка, а вже знає
Всіх тварин і звірів.
Тітка книгу товстелезну
Дістає із шафи.
- Що оце? - кива на зебру.
- Це такі зирафи.
- А оце? - осла підносить.
- Це таке лосатко.
- А оце? - на мавпу тиче.
- А оце мій татко.
Повернувся першокласник із занять додому.
Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.— Що з Тобою, мій синочку? — засміялась мати.—
Та невже ти в школі носом учишся писати?
— Смійся, смійся,— каже хлопчик.— Зараз ти заплачеш,
Коли двійку у моєму зошиті побачиш. Учитель.Що ви знаєте про Червону книгу?
Учень.
Червона книга - це
список дефіцитних тварин.
Учитель.
Що ви знаєте про молі?
Учень.
Це хижа тварина, пожираюче вовняні шкарпетки.
Учитель.
Яке призначення плавців у риби?
Учень.
Плавці призначені для того, щоб риба могла гальмувати на поворотах.
Учитель.
Що ви можете розповісти про Пржевальським?
Учень.
Пржевальський вигадав нову породу коней.
Учитель.
Хто знає, чому лелеки на зиму відлітають до Африки?
Учень.
Щоб і негри могли мати дітей.
Учитель.
Чим живляться їжаки?
Учень.
Швидше за все, кактусами.
Я людина
Добра, старанна
Живу, вчуся, борюся
Моє покликання - допомагати іншим
Особистість
На пишній калині жив Соловейко. Кожного ранку він прокидався і починав виспівувати своїм чудесним голосом. І всі довкола з задоволенням слухали його спів. Та одного разу раптом пішла злива. Соловейко змок, та й застудився. Сидить, бідний, співати не може. горлечко болить. Прилетіла до нього Бджілка, та й питає :"Що трапилось, чому ти не співаєш?" Ледь зміг Бідний Соловей розповісти про свою біду. Тоді Бджілка полетіла до вулику, набрала у маленьке відерце запашного меду, та й принесла Соловейкові, щоб той лікувався. Він кілька днів поїв медку, та й виздоровів. І знов почав співати, веселити всіх довкола.
Іван Підкова був одним із керівників визвольної боротьби українського народу проти турецько-татарських загарбників. І хоча ніяких відомостей про його участь в морських походах немає, Тарас Шевченко припустив, що він міг бути не тільки учасником, а й ініціатором такого походу.
У творі не змальовано власне битву запорожців з ворогом, немає картин покарання загарбників чи визволення полонених. Але сам факт походу на Царград у відносно спокійний час говорить про мужність народних месників. Не лякають козаків ні «чорні хмари», ні синє море, що «звірюкою то стогне, то виє», ні «хвилі, як ті гори: ні землі, ні неба», не мліють їхні серця, бо «тільки того й треба». Дивиться уважно отаман, чи не видно ворога:
Поглядає сюди-туди —
Де-то буть роботі?
Кількома рядками поет окреслює одностайність усієї січової громади, що так приваблювала його в козацтві. Так, на пропозицію отамана «поїхати в гості» в Царград, запорожці разом «заревіли», погоджуючись. Отамана в поемі зображено розсудливим, мудрим керівником, що пам'ятає про свої моральні обов'язки перед рідним народом і є прикладом для січовиків.
Велике значення у справі пробудження і зміцнення національної самосвідомості українців Тарас Шевченко надавав відображенню в літературі історії нашої країни. Тому так часто, читаючи спадщину Великого Кобзаря, ми ніби гортаємо героїчні сторінки історії українського народу.