Двох онуків дід старий посадив на руки та й розказує казки слухають онуки. Раптом менший запитав: - А скажіть, дідусю, Ви ходили в перший клас? - Та ходив, Павлусю. - От був номер! - малюки сміхом залелися, - Як до школи Ви прийшли з бородою й лисі.
Ні, тому що коли ця людина дізнається про те що ви приховуєте і нерозказуєте це нікому, тобто їй нічого не загрожує то вона далі буде робити погане. Це може комусь зашкодити.. Звичайно якщо цей злочин не повязаний з іншими людьми, природою, тваринами і так далі і це не шкодить їм то нічого страшно на мою думку нестанеться але якщо ж навпаки тоо краще повідомити адже це може серьозно зашкодити комусь
<span>Один з визначніших своїх творів Андрій Малишко назвав ім’ям героя старогрецької міфології. Прометей — це вічний символ незламності духу. На фронтах Великої Вітчизняної війни поет побачив багато таких нескорених людей. їм, а також невмирущому народові, присвятив свою поему Андрій Малишко. В образі простого юнака зі Смоленщини поет зображує тих людей, які героїчно захищали рідну землю й свій народ від загарбників. Трагічна ситуація, в якій опинився головний герой, дала можливість побачити високу моральність воїна, а також людей, які його врятували. Вражаючою в поемі є сцена, коли фашисти зігнали всіх мешканців села і поставили перед ними бійця, запитуючи: «Це ваш?» Не знайшлося жодного, хто б не відповів: «Це наш!» Та коли фашисти погрожували спалити все село, хоробрий юнак пішов на смерть, щоб через нього люди не зазнали горя. Цей солдат любив життя, але найбільше — людей, свій рідний край. Він, як і міфічний Прометей, жертвує своїм життям заради щастя Вітчизни. Андрій Малишко звеличив у своїй поемі «Прометей» людей-прометеїв та їх невмирущі подвиги в ім’я людства.</span>
Федько
Сміливий,людяний.
Спасає,грається, допомагає.
Федько дуже хороший хлопчик.
Відважний
<span>Камінна луна, сушити голову, хоч на голові стій, у першу чергу, точка зору.</span>