Іванка носила прекрасний оксамитовий плащ.
Краще голий та правдивий, ніж багатий і беззаконний
Я повністю погоджуюся з цим твердженням, тому що якщо людина у погоні за багатством втрачає честь і совість, починає вважати себе вищим за інших, це дуже погано насамперед для самої людини. Не все можна купити за гроші. Не можна купити повагу людей, щиру дружбу, любов... А гроші можуть як прийшли, так і зникнути - і з чим людина залишиться?
Звісно, "бідний" не означає автоматично "чесний", а багатий - "поганий". Але якщо людина чесна та правдива, то життя у неї буде щасливішим - хоч вона й живе бідно. Людину, у якої честь і совість, будуть поважати і любити, у неї будуть справжні друзі. Я вважаю, що добре ставлення оточуючих - набагато більше багатство, ніж гроші, бо грошей можна раптово позбутися, а любові та поваги - ні.
Тому краще бути правдивим і жити чесно, може, й бідніше за тих, хто не має совісті, але більш щасливо. Бо щастя теж належить до речей, яких не купиш ані за які гроші.
1. Допомога: до - префікс, по - префікс, мог - корінь, а - закінчення.
2. Задунайський: за - префікс, дунай - корінь, ськ - суфікс, ий - закінчення.
<span>3. Синівський: син - корінь, ів - суфікс, ськ - суфікс, ий - закінчення.</span>
Відповідь: подаючи. (як? — подаючи, подавати — що робити?)
Старі люди споконвіку користувалися заслуженою повагою. І не даремно. Їх досвід завжди допомогав молодим у вирішенні складних проблем. Народна мудрість каже: "Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся, й свого не загубиш".
Шанобливому ставленню до людей похилого віку здавна привчали дітей. Так було заведено у всіх народів світу. Так і у нас, в Україні, віддаючи данину шани і любові до старих, усвідомлюючи, яких негараздів зазнали ці люди в житті, дітям прищеплювали в сім*ї повагу до старших.
Молодші були повинні повсякчас виявляти увагу до старших людей: в їх присутності вони не могли сісти без запрошення, повинні мовчати, поки їх не спитають. Обов*язок молодих - проявляти витримку і не перечити старим, завжди бути готовими прийти на допомогу.
Я думаю, що без старих людей і молодим живеться не солодко: від кого ще почуєш такі чудові казки, як не від свого дідуся? Або хто спече такого смачного пиріжка, зварить такого борщу? Хто тебе приголубить так, як це зробить мила бабуся? Їм уже багато чого складно зробити самим, але ж вони дарують нам стільки радості у житті!
