-привіт друже!
-привіт!
-я сьогодні добре попрацював...
-а що ти робив?
-коли я прийшов зі школи, вивчив усі уроки, помив посуд, виніс сміття та прибрав у кімнаті моїх батьків!
-теж мені праця! А ось я як прийшов зі школи дві години намагався зробити собі інрашковий кораблий
-це не праця. На мою думку справжньою працею можно вважати те, що потрібно не тільки тобі, але й іншим людям.
-добре, час покаже хто з нас правий.
-я думаю ти зміниш свою точку зору.
-----------------------------------------------------------------------
Извини что реплик не много многовато, но думаю тебе поможет этот рассказ)
Ось деякі думки по цій темі!
Суспільство споживацтва викликає катастрофічні наслідки.Люди не мають особистих причин щось міняти.У нас сьогодні будують переважно супермаркети. Зачиняється культурний центр тому, що поруч є великий торгівельний центр, і цей торгівельний центр пропонує культурні заходи. Там виступають зірки єстради, відбуваються концерти. А як же серйозна музика, музичні школи, театральні постанови, мистецькі школи?Їх немає. Просто є така тенденція, що серйозну культуру витісняє культура масова. Можливо є мистецтво для всіх. Але тільки індивідуаліст може створити найкраще. Тепер індивіалісти стають зайвими. суспільство пропагандує масовість.
<span>Догорає літній день. Сонце повільно хилиться до обрію. Воно вже не таке палюче й сліпуче, як удень, а м'яко пригріває теплими вечірніми променями.Диск сонця набуває яскраво-помаранчевого кольору і стає тим більший, чим ближче спускається до землі.Коли сонце торкається нижнім краєм горизонту, спадають вечірні сутінки. Якщо на небі багато хмарин, вони розцвічуються усіма фарбами заходу - від яскраво-жовтої до приглушено фіолетовою.Велике помаранчеве сонце прощально палає, повільно зникаючи з виду.Земля занурюється в сутінки.</span>
<span>Діло нехитре – їсти з чужої макітри
</span><span>Два хитрих мудрого не переважать
</span><span>Добрий доброго слова боїться, а ледащо й побою не боїться</span>
<span>Патріот — це людина, віддана своєму народові, яка любить свою Батьківщину, живе і працює заради процвітання свого краю. Сьогодні з високих трибун звучить море слів про любов і відданість Україні, але, на жаль, це тільки слова. Проте можна навести безліч прикладів самовідданої любові українців до рідного краю. Про це розповідають історія, історичні пісні й думи, художня література. Прикладом самовідданого служіння рідній землі є, наприклад, Ярослав Мудрий, справжні патріоти Залізняк, Гонта, Кривоніс, Дорошенко, Богдан Хмельницький, Леся Українка, Тарас Шевченко, Михайло Грушевський, Василь Стус, Іван Пулюй, наша сучасниця Ліна Костенко.</span><span>Порушує тему патріотизму та засуджує балакунів-псевдопатріотів В. Самійленко в поезії «Патріоти». Справжнім патріотом у цій поезії, на мою думку, є третій юнак, який</span><span>...бачив душею Вкраїну
І все, що вона добула.</span><span>Письменник намагається допомогти читачам не купитись на гарні слова, а дбати про свій край, любити рідну землю, працювати для неї.
Я — ровесниця незалежної України. І хоча життєвого досвіду в мене небагато, проте розумію, що дуже легколюбити Батьківщину, коли вона багата і могутня, значно важче — коли вона слабка і незахищена. Та хіба зможуть справжні сини кинути хвору матір напризволяще? Я не засуджую тих людей, які в пошуках кращої долі емігрували за кордон, але впевнена, що вони глибоко нещасні, бо, можливо, маючи матеріальні блага, вони не мають змоги дихати рідним повітрям, бачити, як ростуть їхні діти, уклонитися рідній оселі.</span><span>Отже, на мою думку, справжніми патріотами є ті люди, які не говорять про любов до рідного краю, а працюють і живуть задля його процвітання, примножуючи набуте.</span>