<span>Мистецтво збагачує наше життя. А один з його видів – література – зустрічає нас на самому початку життєвого шляху і залишається назавжди. Книга , подібно дбайливим батькам , виховує і навчає нас . Читаючи в дитинстві казки , ми починаємо відрізняти добро від зла , правду від брехні , чесноту від підлості .
Література вчить відчувати , розуміти , співпереживати. Адже кожна книга змушує нас замислитися про те , що ж хотів донести автор своїм твором. Яку думку він вклав у своє творіння ?
Дізнаючись нових героїв , осягаючи їх почуття і думки , ми починаємо краще розбиратися в людях , що оточують нас , а головне , в собі. Недарма , багато великі діячі культури і науки у хвилини душевного хвилювання брали в руки художню літературу. Вони знаходили в ній спокій і задоволення. Книги здатні допомогти , знайти вірний життєвий шлях , розшукуючи який ми часто плутають.
Але це не всі переваги літератури . Завдяки їй ми дізналися багато потрібної і корисної інформації. Так , наприклад , про похід князя Ігоря було збережено дуже мало джерел , а літературний твір «Слово о полку Ігоревім » пролило світло на багато невідомі факти.
Описуючи побут і звичаї свого століття , письменник допомагає нам скласти картину часу.
Книга навіть здатна вплинути на хід реального життя читача. Наприклад , прочитавши оповідання Шолохова «Доля людини» , багато людей , життя яких було подібна з долею героя цього твору , піднеслися духом і знайшли в собі сили жити далі.
Думаю , в цьому і є велика сила мистецтва літератури .</span>
Можна скласти такі речення з лексичними помилками:
1. Таким чином, література – скарбниця мудрості. («таким чином» – калька з російської, замість цього доцільно вживати «отже»)
2. Антон, прикинь, нам на завтра задали прочитати цілих сто сторінок! («прикинь» – слово-паразит; замість нього можна сказати «уяви»)
3. Сьогодні відбувся перший дебют молодого Іванка на сцені. (словосполучення «перший дебют» вживати не можна, адже дебют – це перший виступ. Правильно: «Сьогодні відбувся дебют молодого Іванка на сцені».)
4. Під час атаки на вороже військо наших солдат зрадив зрадник. (відбувається повторення спільнокореневих слів зрадив і зрадник; можна замінити на одне слово – зрадили)
5. Мова письменника була насичена словами його рідної місцевості та діалектизмами. (діалектизми – це і є слова певної місцевості, тому варто вживати або словосполучення «словами його рідної місцевості», або «діалектизмами»)
М'який знак уживаємо. Після букв д, т, з, с, ц, л,н і буквосполучення дз, що закінчують склад, на позначення їхньої м'якості. У суфіксах ськ, цьк, зьк, еньк, оньк, іньк, есеньк, ісіньк, юсіньк. Для позначення м'якості приголосних перед о. Для позначення м'якого л перед наступним приголосним й у кінці слів іншомовного походження. У буквосполученнях льц, льч, ньч, ньц.У словах іншомовного походження після д, т, з, с, л, н перед й, я, ю, є, ї та йо. Після м'яких приголосних перед я, ю, є, ї в російських прізвищах.
М'який знак не вживаємо. Після р у кінці складу. Після н, перед ж, ч, ш, щ та суфіксами ств(о), ськ(ий). Після губних б, п, в, м, ф у кінці слова та після йо. Після шиплячих ж, ч, ш, щ, дж у кінці слова. Між подовженими приголосними. В українських прізвищах після д, н, т перед суфіксами ченк(о), чук, чишин.Між приголосними, первий з яких пом'якшується під впливом наступного. У буквосполученнях лиц, лч, нц, нч, зк, ск (не є суфіксами); алн(о), илн(о). Після кінцевого ц в іменниках іншомовного походження чол.роду, а також у коротких словах звуконаслідуваннях.