Барви осіннього лісу
Початок осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а все навкруги виграє яскравими кольорами.
Невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. А після дощику з кущів вилазять гриби. Кумедні, товсті. На старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. Розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. Особливо поважними здаються серед них товсті гриби під червоною шапкою з білими крапочками — мухомори. Намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки. Барви лісу доповнює і волохатий зеленувато-сірий мох на деревах. Пахне грибами, чебрецем, дощем і ще чимось дивним, приємним.
<span>Пишається проти сонця ліс, пломенять осінні вогневі барви. А разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу. </span>
Пере - префікс, кон - корінь, а - суфікс, в- суфікс, ся - суфікс, закінчення нульове, перекона(ся) - основа (не входить до основи слова суфікс минулого часу -в-).
Перед - префікс, ран- корінь, іш - суфікс, н - суфікс, ій - закінчення, передранішн - основа.
Мені потрібно замести килим. Я люблю замітати. (Замести - замітати - чергування е-і).
Київ - столиця України. Ми влаштували екскурсію по визначних місцях Києва. (Київ - Києва - чергування і(ї) - є(е)).
Дикі тварини люблять волю. Вільний птах ширяв у небі. (Волю - вільний - чергування о-і при утворенні нових слів).
Мама говорить, що в мене розумна голова. Ми купили десять голів худоби. (Голова - голів, чергування о-і в -оло-, де "о" переходить в "і").
Я люблю ходити до школи. Машина дала задній хід. (Ходити - хід - чергування о-і при словозміні).
Всесвітній день авіації та космонавтики — свято, яке відзначають у Росії та деяких інших пострадянських країнах 12 квітня, установлена на знак першого польоту людини в космос.
12 квітня 1961 року радянський космонавт Юрій Гагарін на космічному кораблі «Восток» з космодрома «Байконур» уперше у світі зробив орбітальний обліт Землі, який тривав 108 хвилин.
<span> 12 квітня 1981 стартував перший пілотований політ за американською програмою «Шаттл».</span>
Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!
<span> Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється. </span><span>Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш. </span>
<span> Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки. </span>
<span> Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь. </span>
<span> У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку. </span>
<span> Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка. </span>
<span> Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі. </span>