чайки знімались з одиноких берегових скель,припадали грудьми до хвиль і плакали над морем,Море стемніло, змінилось,Дрібні хвилі зливались докупи і непомітно підкрадались до берега,падали на пісок і розбивались на білу піну,
<span>як поводилась дідова дочка коли до неї зверталися з проханням яблунька,криничка,собачка,піч?Правільно буде піч
</span>
Г.)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
<em />Життя - це шлях... Шлях людини, по якому, безперервно ідучи, вона зазнає і чимало радостей, і чимало труднощів. Істину говорить народна мудрість: «Життя прожити - не поле перейти».Але перейти це поле можна по-різному. Звичайно, кожен із нас мріє прожити власне життя якнайкраще: здобути гарну освіту, працювати на улюбленій роботі, мати міцну сім'ю та підтримку вірних друзів. Та, щоб досягти цього, людина насамперед має навчитися жити в гармонії з собою. Не можна по-справжньому збагнути сутність усього живого на Землі, не розібравшись як слід у своєму власному Я. Адже людина - це вже маленький Всесвіт, Всесвіт зі своїми законами, правилами і принципами.<span>Тож намагаймося жити за цими законами та правилами, адже людина, не дивлячись на те, що вважається суспільною істотою, справжнього людського щастя може досягти, лише живучи в гармонії з собою.<u /></span>
В осені коси заквітчанні пшеничними олосками й червоними ягідками калини.Ходить осінь лугами,берегами.Де хітхне там холодом війне.
Любить осінь ночами сидіти на березі ставка.А вранці над водою підіймається сивий туман і довго не розходиться.Оце й починається осінь.
Бояться осені пташки.Як тільки побачать її ластівки,злітаються і про щось тривожно радяться.А журавлі піднімаються високо в небо і про щось курличуть.
Любить осінь заходити у садки.Доторкнеться до яблуні - яблука жовтіють.А дятли радіють зустрівшись з осінью:голосно щебечуть,перелітають із місця на місце,шукають поживи на деревах.
Я люблю осінь за те що ця пора року працелюбна.
