Можешь нарисовать как двое детей стоят вместе,а вверху написано "Мой язык украинский"
Інфінітив<span> (від </span>лат. infinitivus<span> — невизначений, неозначений) або </span>дієіме́нник<span> — початкова форма </span>дієслова<span> . В</span>індоєвропейських мовах<span> інфінітив являє форму віддієслівного імені, яке перейшло у дієслівну парадигму. Історично, інфінітив називав дію як таку. Він може мати вид (</span>взути — взувати), стан (бити — битися), відносний час (лат.laudare<span> «хвалити (зараз)», </span>laudavisse<span> «хвалити (у минулому)», </span>laudaturum esse<span> «хвалити (у майбутному)» та, зрідка, особу та число (португал. </span>falar<span> «говорити», 1-а особа однини, </span>falar-es<span> «говорити», 2-а особа однини). Інфінітив бере участь в утворенні особових аналітичних форм (</span><span>буду читати</span><span>, фр. </span><span>je vais lire</span><span>).</span>
Пригоди маленького жолудяЖив собі маленький жолудь на прізвисько Малий. Він був найменший з усіх
жолудів на своєму дереві, і тому всі
більші жолуді кепкували
над ним, що
його дуже легко розчавити.
І от одного разу, коли великі жолуді
зібралися та знову стали кепкувати над Малим, йому стало дуже сумно, він
образився і розплакався. А тут якраз прийшли злі хлопці-бешкетники
і почали рвати і чавити
жолудів. <span>В</span>еликі жолуді злякалися і закричали: «Допоможіть!!!» Маленький жолудь почувши це відразу прибіг, хлопці
побачили його і стали чавити, але так і не
змогли це зробити. Тоді хлопці
подумали, що цей жолудь напевне зачарований, злякались і порозбігались. А всі
великі жолуді підбігли до Малого, почали
його підкидувати вгору і красно дякувати за те, що
врятував їх від бешкетників! А після цього
всі маленького жолудя почали шанувати і ніхто більше його не ображав.
