Зараз на планеті дуже багато професій, але ця мені дуже подобається. це вчитель.
я мрію стати вчителькою ще з дитинства.
я дуже люблю дітей, які ще нічого не розуміють і не знають, і мені потрібно їх навчати. треба мені дуже багато знати, щоб навчити дітей усьому.
тепер продовжуйте самі.
Цього літа я знайшов у лісі маленьке кошеня. Воно жалібно нявчало та дивилося на мене. Я взяв його до себе додому. Дав йому поїсти, погрався з ним. І т.д. шось там придумай ще ....
Виразне читання,
Сухе гілля,
Довге волосся
Різнокольорове листя,
Золоте колосся,
Коштовне каміння,
Веселе обличчя,
Сухе коріння.
- Привіт!
- Привіт!
- Чому, дивишся у вікно, що там такого цікавого?
- Я просто дивлюся на осінню природу, дуже вже я люблю цю пору року.
- Чим вона тобі так подобається?
- Ну ось дивись. Бачиш, там стоїть береза? Як на мене, це дуже гарно, коли береза вдягається в жовто-золотаве листя, немов в гарну сукню, що вкриває її білий стовбур, немов білі ноги якоїсь панянки.
- Це все, звісно, дуже гарно, а як же дощі? Калюжі?
- І що в цьому поганого? В дитинстві мені завжди подобалось в гумових чоботах бігати в них за друзями, було весело. Зараз в цьому теж можна знайти багато чого гарного.
- Наприклад?
- Ну он дивися, вночі був дощ і он та велика калюжа ще й досі не висохла, а жовті листочки з дерев, немов балерини, кружляють в причудовому таночку та падають в калюжу, і тоді вже перетворюються на маленьки кораблики у великому океані.
- Ну в тебе й порівняння, осінь, для мене, це пора, коли хочеться сумувати.
- Мені теж хочеться сумувати осінню, але сум цей якийсь добрий, він гріє душу і дарує надію на те, що скоро прийде літо.
<span>Ну ось, тримай, якось дуже багато для діалогу получилося, але, сподіваюсь, допоможе)</span>
