<span>Марічка. </span><span>"...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..." </span>
<span>"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."</span>
<span>"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."</span>
Кожна людина має свою мету. Ну, майже кожна людина, адже є люди, які не мають своєї мети. Такі люди вже втратили віру в світле майбутнє, втратили віру в те, що вони коли-небудь будуть щасливі. Звичайно, це дуже сумно, бо людина без мети просто існує, а не живе. Тому тим, хто ще не має перед собою мети, я б порадив якомога скоріше добре обдумати і все-таки поставити перед собою ціль.<span>Людина — неповторна, кожна людина — особистість зі своїми уподобаннями, прагненнями, ціллю в житті. Мета може бути невелика: поїхати цього року до моря, зробити ремонт у квартирі, побувати на концерті улюбленого співака, а може бути велика: вступити і вивчитись в інституті, знайти потім роботу з достойною платнею, яка б іще й подобалась, придбати машину, квартиру, зустріти свою половинку і прожити з нею все життя душа в душу. І звичайно, всього можна досягти, коли в країні панує демократія, є впевненість у завтрашньому дні, коли держава турбується про свій народ. І так можна наводити багато прикладів. Та щоб чогось досягти, слід конкретно сформулювати мету і добре продумати кроки до досягнення цієї мети. Необхідно також пам’ятати про те, що не слід водночас ставити багато цілей, бо можна занадто розсіяти свої зусилля і не досягати бажаного результату в жодному з напрямків. Недарма ж існує приказка: «За двома зайцями поженешся — жодного не спіймаєш». Для цього варто згадати відому п’єсу Михайла Старицького «За двома зайцями», коли Голохвастов намагався одружитися одночасно і з багатою, але некрасивою Пронею Прокопівною та бідною, але красивою Галею. І в результаті дістав облизня. Треба обирати свою мету з розумом.</span>
Народна легенда про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність i красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну i порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики… Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини. — Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь. — Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі. — Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі? Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її. — Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня. Узяла дівчина — Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ. вроте как так
Просидівши в вежі майже 20 років Сигізмунд став наче звірем , тому коли його випустили не було дивним те що він такий жорстокий. Коли ж за це його посадили назад у цепи , то він зробив хитро , він зрозумів що краще бути ьам де свобода , багатство і тому вибачившись перед батьков , він став зовсім іншою людиною. І так можна сказати що він переборов долю, а значить він сильний духом.
<span>Як варити борщ
</span><span>
Борщ — одна з найпоширеніших перших страв української кухні. До його складу входить багато різноманітних продуктів.
Моя мама часто варить борщ, а я люблю спостерігати і допомагати їй.
Перед приготуванням мама миє руки та одягає фартух. Спочатку вона готує бульйон. Дрібно нарубані кістки варить дві години, додає м'яса і продовжує варити до готовності. Зварене м'ясо нарізає порціями, а бульйон відціджує. Очищені і помиті буряки мама шаткує соломкою, солить, збризкує оцтом, змішує, кладе у каструлю, додає жиру, томатного соусу, цукру, тушкує до готовності. Потім злегка обсмажує на свинячому салі цибулю, моркву, петрушку. На кухні уже так смачно пахне, аж слинка тече.
У проціджений бульйон мати кладе нарізану дольками картоплю, доводить до кипіння, додає нарізану соломкою капусту і варить 10-15 хв. Після цього кидає в бульйон тушковані буряки, злегка підсмажує разом з цибулею нарізані свіжі помідори, гіркий і запашний перець, лавровий лист, підсмажене і розведене водою борошно. Потім дає 5 хвилин покипіти, заправляє товченим часником, доводить до кипіння і дає настоятись 10 хвилин.
Нарешті борщ готовий. Настає обід. Подаючи борщ на стіл, мама у кожну тарілку кладе шматочок вареного м'яса, сметани і посипає зеленню петрушки і кропу.
Сім'я із задоволенням смакує улюблену страву. Який смачний борщ!
</span>Виготовлення писанок
<span>Жодне свято не освячене такою таємничістю, як Велико-день. У кожній сім'ї підготовка до нього — це справжнє магічне дійство. Зазвичай, я теж намагаюсь взяти в ньому участь. Оскільки випічкою паски та приготуванням страв займається моя мама, я беруся за виготовлення писанок і шкрябанок.
Передусім готую робоче місце та інструменти: фарби, пензлик та голку.
Починається робота з приготування яєць: одне варю звичайно, а інше — у воді з лушпинням цибулі. Коли яйця зваряться і вистигнуть, беру спочатку коричневе яйце (з цибулиння) і роблю шкрябанку. Для цього "циганською" голкою вишкрябую візерунки. Білі, на темному фоні, вони виглядають особливо привабливо. Віддаю перевагу симетричним візерункам.
Писанку виготовляю по-іншому. Спочатку витираю яйце ватою з розчином спирту. Потім набираю у склянку води, кладу яйце на підставку, тоненьким пензликом, який увібрав у себе магію фарб, чіткими рухами наношу візерунок.
Робота ця клопітка і потребує витримки, сумління та часу.
Зрозуміло, мої писанки та шкрябанки не такі, як у справжніх майстрів. Але рідні завжди хвалять мою працю.
Завдяки витворам мого мистецтва наш великодній кошик завжди барвистий, яскравий і є частинкою моєї душі.</span>
