Щоб любити та жити в цьому сирому житти
Я змалку вчилась з «Кобзаря»
Любити труд і трударя,
Завжди грудьми ставати проти
Неправди, кривди і підлоти.
Творчість геніїв невичерпна, глибока і багатогранна. І скільки б разів ми не зверталися до неї, вона щоразу відкриває нам нові обрії, збагачує новими почуттями, будить нові думки. Саме такою є творчість вірного сина українського народу Т.Г.Шевченко.
Моє знайомство з Шевченком розпочалося ще з ранніх років. Ще дошкільнятами в дитячому садочку ми заквітчали його портрет і так щиро співали пісню про садок вишневий коло хати.
А в молодших класах ми вивчали вірші Шевченка про рідну землю, рідну природу. Як багато зробила вчителька, щоб рядочки Шевченкових віршів запали нам у душу! Які невичерпні скарби розкрила нам, малим, поезія Шевченка, навчаючи любити красу, рідну Батьківщину. Пейзажні твори поета допомагали нам пізнавати рідну природу, збагатили естетичні почуття і тим самим облагородили, виховали чуйність до краси в людській поведінці. Мені здається, що дитина, яка зрозуміла і щиро прийняла вірші Шевченка до серця, ніколи не зламає молоденької берізки, не штовхне малого, не буде вживати грубих і лайливих слів.
Ми підростали. Ширилися наші інтереси. Школа вела нас до пізнання життя. І тут перед нами по – новому постав образ Шевченка, що зберігся у пам’яті народу як образ незламного борця за людське щастя, за вільну працю і щасливе дитинство.
Замислились ми над автобіографічним віршем: «Якби ви знали, паничі…». І постав у нашій уяві чарівний і тихий куточок над чистим ставом із зеленими вербами, біленькими хатами. А в хаті – лихо, а в полі – краще на пана без просвітку, без відпочинку. І розкрився у нашій свідомості трагічний контраст: природа багата і прекрасна, та блага її розподілені нерівномірно: трудівникам – сльози і не посильна праця, експлуататорам – панам – радощі й розкоші. Так було за часів кріпацтва. Тепер ми усвідомили і поділяли гнів поета проти тих, хто породив народні страждання. Тепер ми зрозуміли вогненний заклик поета у його безсмертному «Заповіті»:
…вставайте,
Кайдани порвіте,
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
Так Т.Шевченко збагатив нас новими почуттями. Він крокував і крокує поруч із нами протягом усіх шкільних років. Звичайно, тепер у 9 – му клас, я сприймаю творчість поета по – новому, більш по – дорослому. Я знаходжу багато відповідей на питання, які хвилювали і хвилюють мене.
<span>Т.Шевченко вчить нас любити людей, дає високий зразок служіння рідному народові. Захоплена глибиною його думок, пристрастю і красою його поезії, я пронесу ім’я і творчість Шевченка крізь усе своє життя.</span>
Що таке Біблія? Це найвидатніша книга в історії людства, яка увібрала народну мудрість, втілила моральні основи людського життя. Ця книга не просто явище культури, вона — основа духовного буття світу, саме в Біблії — книзі усіх книг — можемо знайти шляхи вирішення таких проблем: життя і смерть, доля і душа людини, добро і зло... Хоча вона складається з багатьох книг, різних за жанрами, створених у різні часи різними людьми, але за суттю своєю Біблія є єдиною книгою, великою, вічною супутницею життя багатьох людей усього світу більше 2-х тисяч років. Вона вчить нас, як жити, що можна робити, а чого ні; якими треба бути, а що є негативним у наших характерах. Саме Біблія надихала письменників усіх часів і народів, бо багато століть вони використовували її теми, ідеї, образи, сюжети у своїх творах.
Біблійні матеріали знайшли широке відображення у творах письменників давньої української літератури, потім нової, а тепер і сучасної.
Знайомство зі Святим Письмом допомагає нам краще розуміти твори української та світової літератури.
Читаючи Біблію, ми засвоюємо духовні істини, розуміємо художню красу релігійних текстів. Саме вона вміщує в собі морально-етичний і естетичний досвід людства. Всі зневірені звертаються до цієї книги, продовжують шукати сенс свого життя, земного існування, відповіді на одвічні питання і водночас духовну опору в цьому гріховному, несправедливому світі.
Біблія для українського народу була і є не лише джерелом духовних істин, а й високохудожньою книгою....
Тема:висміювання патріотів, які захищають Батьківщину лише словами не злазячи з печі<span> і не роблячи нічого корисного для неї</span>
Ідея:захист Вітчизни не роблячи нчого(висміювання)
Жанр:патріотична дума
Епітети:чужа, українська,рідні,дорогий,важкий,значна,прекепська,добру,таємних,палких,дорогих,численні,народну,небезпечною,міцна,нового.
Порівняння: Бо та піч - не чужа, українська то піч, І думки надиха мені рідні; То мій Луг дорогий, Запорозька то Січ;Кожна піч українська - фортеця міцна
Метафори: зв′язав свій язик,Але в грудях не можу я здержати крик,Ще стоїть Україна