Ответ 2 - Вся власть Советам. Ленин не призывал к немедленному свержению Временного правительства, потому что меньшевистско-эсеровские Советы поддерживали это правительство и поскольку в стране было доверчивое отношение к этому буржуазному правительству, он лишь призывал не поддерживать его.
Яким було буденне життя спартіатів?
Спартіати повсякчас були готові воювати. Саме це визначало їхню буденність. Вони не займалися ні господарством, ні торгівлею. Основним їхнім заняттям була війна, а сама Спарта нагадувала військовий табір. Спортивні змагання підтримували постійний дух суперництва. Сиартіатам заборонялося без потреби виїздити за межі поліса, багато говорити й розголошувати зміст навіть побутових розмов.
Для того щоб стати повноправним громадянином (спартіатом), треба було: по-перше, від народження отримати право на володіння земельним наділом; по-друге, отримати відповідне виховання, яким опікувалася держава, і, по-третє, отримати доступ до однієї з громадських їдалень, де харчувалися всі дорослі (віком понад 30 років) чоловіки.
Спартанська дівчина, яка бере участь у змаганнях з бігу. Фігурка 5 ст. до н. є. Спартанські дівчата, майбутні матері, мусили бути дужими, здоровими и витривалими. Вони займалися бігом, боротьбою, кидали списа.
Прочитайте уривок із твору Плутарха. Поміркуйте, чому історик твердив, що «Спарта - єдине місто у світі, де діяло прислів'я, що багатство сліпе і лежить неживе й нерухоме, як на картині». «...Щоб остаточно знищити будь-яку нерівність, Лікург насамперед вилучив з обігу всю золоту та срібну монету наказавши використовувати лише залізну, але й тій за ЇЇ великого розміру та ваги визначив маленьку вартість, - так збереження суми в десять мін вимагало мати вдома власний склад, а для перевезення - вози. Крім того, він прогнав зі Спарти зайві та непотрібні, на його думку, ремесла. А зрештою, більшість Із них і без того зникла б разом із запровадженням нової монети, тому що мистецькі вироби не мали збуту.. Не було в Спарті і торгівлі чужоземними товарами, у спартанські пристані не заходив жоден корабель. Щоб Іще рішучіше побороти пишність і цілковито знищити жадобу до багатства, Лікург запровадив спільне харчування. Згідно із цим усі громадяни мусили сходитися разом і спільно їсти приписані страви; ніхто не смів у себе вдома їсти, розлігшись на дорогих подушках при багато прибраних столах».
Працюймо самостійно. Завдання 1. Дайте відповіді на запитання: І.Чому із запровадженням нової «монети», за словами Плутарха, у країні зникла злочинність?
2. Для чого в Спарті було запроваджено спільне харчування спартіатів?
3. Як нововведення Пікурга вплинули на побут спартанців?
2. Чого прагнули навчити своїх дітей спартанці?
Велику увагу спартанська влада приділяла вихованню дітей. Життя новонародженої дитини в Спарті залежало від рішення ради старійшин. Хворі діти, вважали спартіати, не потрібні ні батькам, ні державі. До семи років дитину виховували в сім'ї, а потім розпочиналося її навчання в громадських школах. У 14 років хлопчики проходили випробування в храмі Артеміди. Після іспиту (а потрібно було витримати удари різкою без сліз та зойків) хлопець міг продовжувати навчання. У 18 років його зараховували до загонів ефебів, які займалися військовими вправами, іноді пошуками їжі та крадіжками, оскільки ці загони не утримувалися за рахунок общини. Закінчувалося виховання чоловіків у 30 років. Повноліття в дівчат визначалося 18-річним віком, який давав можливість узяти шлюб.
Роздивіться ілюстрацію. Джерела свідчать, що перед битвами спартанці вдягали плащі здебільшого червоного кольору. Поміркуйте чому.
3. Про які подробиці виховання спартанців довідуємося з розповіді Плутарха? «ЛІкург позабирав семилітніх дітей, об'єднав їх у загони й виховував їх спільно, привчав до спільних ігор і навчання. На чолі загонів він ставив найкміт.'іивішого й найхоробрішого в бійках. Діти в усьому брали з нього приклад, виконували його накази, зносили покарання, відтак усе навчання полягало в тому, щоб виховувати в дітях покірливість. Читання та письма вони вчилися тільки в межах необхідності. Виховання полягало в тому, щоб навчити безвідмовно коритися, терпляче зносити негаразди й перемагати супротивника.
Виховання старших було ще суворішим, їх стригли коротко, привчали ходити босоніж і грати голими. Коли вони досягали 12 років, хлопці переставали носити хітон, одержуючи раз на рік гіматій, ходили брудними, не вмивалися й не змащували нічим тіло, за винятком декількох днів на рік, коли їм дозволялося користуватися всім цим.
Дітей привчали висловлюватися гостро» але дотепно й небагатьма словами. Лікург вважав, що й кілька простих слів повинні мати глибокий зміст. Примушуючи дітей довго мовчати, він навчав їх давати влучні, глибокодумні відповіді... Сам Лікург, коли в нього хтось став вимагати, щоб він запровадив у державі демократію, відповів: "Запровадь спочатку демократію в себе в домі"*.
Чому спартанці так суворо виховували своїх дітей?
Працюймо самостійно. Завдання 2.
<span>
</span>
«Степенная книга» — памятник русской исторической литературы XVI века. Составлена по инициативе митрополита Макария духовником Ивана IV Васильевича Грозного Андреем (будущий митрополит Афанасий) между 1560 и 1563 годами.
<span><span><span> <span>
</span>
<span>
<span>«Китаби-Деде
Горгуд» (полное название «Китаби Дедем Горгуд ела лисани таифейи
Огузан» – на языке огузских племен означает «Книга моего отца Горгуда»,
является эпосом огузских тюрков) – самый древний памятник письменной
народной литературы Азербайджана (XI - XII века). По
традиции, авторство дастанов Китаби-Деде Горгуд, принадлежит самому Деде
Горгуду. Сюжет дастана отображен в двенадцати «бойах» (главах),
уходящих корнями в мифологическое мировоззрение. Дастан Деде-Горгуд, в
XI веке был записан, под названием «Китаби Дедем Горгуд», а экземпляры,
дошедшие до наших дней, являются выполненными в XVI веке копиями
рукописей. По мнению немецкого востоковеда Фридриха фон Дитса, впервые
привлеченного к исследованиям данного памятника литературы, некоторые
мифологические сюжеты эпоса, к примеру, сюжет Гарагёз, дали пищу для
создания аналогичного сюжета в древней Греции. Образ Тепегёза (Циклопа) в
«Китаби-Деде Горгуд», в сравнении с образом Полифема из поэмы «Одиссея»
Гомера можно считать еще более древним. На сегодняшний день известно о
существовании двух рукописей «Китаби-Деде Горгуд». Одна из них, была
перевезена из Стамбула в Германию немецким востоковедом фон Дитсом.
Состоящая из вступления и двенадцати бойев (глав), рукопись была
подарена библиотеке города Дрезден, где и находится по нынешний день.
Другая была обнаружена в Ватикане в 50-е годы XX века. Рукопись,
состояла из вступления и шести бойев. Третий же экземпляр рукописи
«Китаби-Деде Горгуд», был подготовлен Институтом Рукописей Национальной
Академии Наук Азербайджана. Основную суть истории дастана
Деде Горгуд составляют защита Родины и народа, война не на жизнь, а на
смерть, древних огузов представляющих добрые силы против иноземных
захватчиков, а также не теряющие своего значения и по сей день,
морально-дидактические взгляды. В 50-е годы прошлого
столетия, под давлением идеологии советского тоталитарного режима,
Дастан «Деде Горгуд» был запрещен, как литературный памятник,
разжигающий национальную вражду. И только в начале 60-х годов дастан был
«оправдан».Поэтический язык дастана «Китаби-Деде Горгуд»,
являющегося памятником художественного мышления Азербайджана, богат
средствами художественного выражения. В них искусно используются
тонкости народного языка, пословицы, пословицы, поговорки и
идиоматические выражения. С точки зрения изучения истории
Азербайджанского тюркского языка «Китаби-Деде Горгуд» является
богатейшим источником информации. </span></span></span></span></span>
<span>Расположена на западе Европы, омывается Атлантическим океаном на западе и севере, Средиземным морем на юге, Лигурийским морем, Лионским заливом, Бискайским заливом и проливом Ла-Манш. Граничит с (в скобках указана протяжённость границы) Испанией (623 км), Андоррой (60 км), Монако (4,4 км), Бельгией (620 км), Люксембургом (73 км), Швейцарией (573 км), Италией (488 км) и с Германией (451км).</span>