Понавигадувати - по, на, ви - префікси, гад - корінь, ти - закінчення
Неприємна ситуація це ситуація не сприятлива комфорту людини. Ситуація у якій людина погано себе почуває.
1.Назавжди
2.Ніколи
3.Наверху
4.<span>надвечір
5.надворі,
6.назад
7.</span><span>назустріч
8.напам'ять
9.наостанок
10.наполовину</span>
Ответ:
У мене є кролик Боня.У мого друга білосніжна шерсті з сірим візерунком на спині .Довгі,гстрі вуха закінчуються сірою дугою,а очі чорні , та зацікавлені,перелякано роззираються довкола.Коли він заспокоюється , то вмивається білими лапками з коротко підстриженими нягтями.
Моє рідне село, село, де народилися мої батьки і живуть мої бабуся та дідусь, має цікаву назву – Паланка. Воно розташоване в Черкаській області, в Уманському районі. Село розкинулося на одній з погордованих рівнин Придніпровської височини і взяло свою назву від назви річки, понад якою і були вибудувані хати перших поселенців. Село знаходиться неподалік від міста Умань, яке має велику історію, тому його історія досить тісно переплітається з історією міста.
Паланка розташована в місцевості, яка привабила своїми природними умовами перших поселенців ще в давні часи. Неподалік від Паланки нещодавно археологи проводили розкопки, які підтвердили, що село має багату історію і було заселене в стародавні часи. Тоді його мешканці займалися землеробством і полюванням.
Під час возвеличення українського козацтва біля Паланки знаходився табір отамана Северина Наливайка, а його землі належали родині місцевих магнатів. У середньовіччя село декілька раз руйнувалося під час жорстоких війн, але знов і знов відбудовувалося. У XVII сторіччі воно увійшло до складу Російської імперії.
Революція в царській Росії сколихнула і Черкащину, і в цей час загинуло багато селян, які билися хто за червоних, хто за білих, а хто й у складі різних вільних загонів. Не менше мешканців Паланки поклали своє життя заради Батьківщини у часи Великої Вітчизняної війни, відстоюючи рідну землю від захоплення фашистських загарбників. Після війни село було повністю відбудовано і з кожним роком воно лише розширюється і розвивається, але його жителі ніколи не забувають великого історичного минулого своїх предків. Не забуваю про це минуле і я, і згадую про нього кожний раз, коли приїжджаю до бабусі і дідуся. Особливо мені подобається бувати біля закиданої криниці в урочищі Дубина. Кажуть, якщо у Великдень прикласти до криниці вухо, можна почути перелив дзвонів церкви, яка колись тут існувала а потім була зруйнована.
