Що таке краса? Напевно, кожен із нас хоча б раз замислювався над цим питанням. Я вважаю, однозначної відповіді бути не може: у кожного свої цінності, а тому - й розуміння світу.
Краса - дещо непідвладне людині: ми не можемо доторкнутися до неї, відчути її аромат, або побачити колір. Ми лише відчуваємо її тонкими вібраціями душі. Проте вона необхідна людству. Лише на мить уявіть: усе навкруги потворне та мерзенне. Як би ми жили у такому світі, де ніщо не тішить око? Це, на мою думку, неможливо. Я вважаю вислів Джека Лондона справедливим: "<span>Краса - абсолютна. Людське життя, все життя підкоряється красі. Краса вже існувала у Всесвіті до людини. Краса залишиться у Всесвіті, коли людина загине, але не навпаки. Краса не залежить від незначної людини, що борсається у багнюці". Наше життя повність підкорюється красі, а тому дуже важливо вміти бічити та цінувати її.
Отже, погляньте навкруги, невже ви не бачите, який світ прекрасний? Напевно, просто зараз ви знайдете дві-три прекрасті речі поруч із собою (хоча їх, звісно, набагато більше). Ми звикли не цінувати те, що маємо, не розуміти, як це важливо для нас. Я вважаю, потрібно слідувати пораді Олександро Д'Авенія: "</span><span>Шукати красу всюди, де тільки можна її знайти, і дарувати її тим, хто поруч з тобою. Для цього і живу на світі". Лише тоді, коли ми навчимося бічити прекрасне на Землі, ми побачимо прекрасне всередині нас, у наших душах та серцях.
P.S. За бажанням можеш прибрати деякі речення, або замінити своїми - я лише дала "скелет". До речі, якщо ти вважаєш, що використання цитат для твого красу ще зарано, можеш просто прибрати їх, або замінити непрямою мовою, або перетворити їх на свої висловлювання. Сподіваюсь, допоміг)</span>
Батьки мене називають спражньою господинею.Коли мене просять допомогти,я ніколи не відмовляюсь.Щодня я допомагаю матусі по господарству. Найбільше часу ми проводимо на кухні. Там я завжди дізнаюся щось нове, мама показує мені, як готувати нові страви,що можна робити,а що - ні. Я люблю готувати різну випічку.Багато моїх друзів вважають, що домашня робота - це нудне заняття,але не згодна з ними.<span>Завдяки мамі я щодня осягаю премудрості ведення домашнього господарства. Адже коли я буду дорослою,ці знання мені знадобляться.</span>
<span>Межа між думою і історичною піснею досить тонка. Основна їх відмінність у тому, що перша виконується речитативом, а друга — співається. На відміну від історичної пісні, дума має нерівноскладові рядки, переважно дієслівне римування. </span>Складовою частиною героїчного епосу нашого народу є історичні пісні. їх поява припадає десь на початок XV століття. Тематично вони пов’язані з боротьбою проти турецько-татарських завойовників та боротьбою проти власних та польських панів. У них подається народна оцінка історичних подій та історичних осіб. Ду́ма — ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козаків XVI—XVIII століть. Дума (козацька дума) — жанр суто українського речитативного народного та героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні.