<span>Хто не знає легендарного киянина героя
українських казок та билин славетного богатиря-змієборця – Кирила
Кожум’яку? Лише він завдяки своїй силі і мужності здатен був врятувати
київські землі від страшного змія, пам’ятаєте? Багато українських
письменників зверталися у своїх творах до образу цього силача. Вирішив
почерпнути натхнення з бувальщини й сучасний дитячий письменник Антон
Сіяніка. Але головним героєм його казки став не славетний богатир, а
його найменший син Микитка. Слабкий та
нерішучий хлопчик, який постійно приходив додому з синцями від своїх
однолітків, і не мріяв бути схожим на татка. Тому Кирило вирішив
посприяти гідному вихованню малого і привіз того на літні канікули до
діда Данила. Але все не так просто… Дід виявився не звичайним
пенсіонером, а таким собі гуру магічних та, як на мене, езотеричних
наук. Кликали його Майстром. І методика перевиховання та виховання у
нього виявилася досить своєрідна. Вона може вміститися у короткий
вислів: роби те, що вважаєш за потрібне, але ніщо не повинно шкодити
іншим. Якщо ти зазнаєшся, говориш неправду – будеш покараний (самою
природою), якщо ж навпаки – допомагатимеш, тим хто в небезпеці, житимеш у
гармонії з природою – отримаєш винагороду.</span>
Завдяки дідовій школі мудрості Микита
поринає у світ чарівних пригод і знаходить справжніх друзів. Та це не
звичайні парубки з вулиці, а міфічні істоти, які мешкають у Чудному
світі, що існує паралельно з нашим світом. І випробування, які випадають
на долю Микити та його друзів: Горинича – гарненького телятка, який
несподівано стає Останнім Вогненним Змієм, Рисика – ельфа-лісовичка та
Іви – водяної принцеси, набагато складніші від тих, з якими стикався
батько хлопчика. Діти –небагато-немало – рятували світ, який намагалася
знищити злюща Болотяна Відьма. На їхню долю випало чимало складних і
небезпечних випробувань та цікавих пригод. Але всі труднощі лише
зміцнили дитячу дружбу і додали кожному з них впевненості у собі.
Власне, маємо ще один хеппі-енд.
Постійна боротьба Мороку та Світла закінчилася, як і має бути, перемогою
останнього. Адже, тільки доброта і любов здатні творити справжні
чудеса.
До самої кінцівки автор зберігає
інтригу, тому хочеться прочитати одразу все, не відкладаючи на завтра.
Певно, легке сприйняття тексту – це заслуга і вдалого перекладу молодої
поетеси Ольги Зозулі, яка переклала чимало дитячих творів з англійської
та французької на українську.
Книга буде цікавою не лише дітям. Вона
цілком підійде для сімейного читання, ба навіть буде корисною для
дорослих. Адже в ній містяться деякі потаємні дитячі бажання, які не так
легко дитині висловити. Зокрема, серед інших сюжетних ліній є історія
непростого кохання Болотяної Відьми та Володаря Вод, яких помирило і
об’єднало щире бажання кожної дитини – аби батьки були щасливі та ніколи
не розлучалися.
У казці багато смішних та повчальних
епізодів, корисних порад, філософських висловів з глибоким змістом.
Впевнена, кожен читач зможе знайти для себе щось корисне: чи то пораду,
чи то керівництво до дій.
Наостанок скажу, що не можна не
погодитися з автором, який у кожне слово та кожну дію своїх героїв
вкладає розуміння необхідності у дитячому віці справжньої міцної дружби.
І що найцікавіше – нас однозначно чекає продовження цієї неймовірної
історії, тому що дітлахи з останніх її сторінок стрибнули на спину
Горинича й вирушили «до обрію на пошуки нових пригод...''
Маруся – дівчина-полонянка, що вже не перший рік живе у Туреччині: «Дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка». Незважаючи на те, що вона вже «потурчилась, побусурменилась», вона не забуває рідну Бтьківщину. Маруся згадує про велике і значне для українців свято – Великдень, та саме у цей день визволяє усіх українських невільників. У дівчини добра душа, вона не пройшла повз чужого горя та радить скоріше тікати: «Ой, козаки, Ви, біднії невольники! Кажу я вам, добре дбайте, В городи християнські утікайте». Маруся зберігає пам’ять про батьків та рідну землю, проте каже, що назад вже ніколи не повернеться. У цьому і полягає її трагедія. Отже, ставши дружиною турецького хана, дівчина намагається зберігати у своєму серці любов до Батьківщини та проявляє свої найкращі якості, допомогаючи своєму народові на чужині.
Кажуть, що кожна дитина талановита. Чому ж тоді в історії України немає нікого подібного до природознавця Вернадського чи кардіохірурга Миколи Амосова, співака-філософа Бориса Гмирі чи художниці від народу Катерини Білокур? Чому ніхто не досяг генія Тараса Шевченка?
Основний мотив твору<span> — кохання Остапа і Соломії, його непереможна сила, що рухає вчинками героїв</span><span> Мотив прагнення до свободи, боротьби проти поневолення — національного чи соціального — чи не найпоширеніший в українській класичній літературі. </span>