Моя сімя найкраща.Моя мама веде здоровий спосіб життя,а тато також.мені не подобається як люди курять сигарети,пють алкоголь,це не здорово!
Аналіз вірша Миколи Вінграновського "Сеньйорито акаціє, добрий вечір...":
Тема: Розкриття почуттів, які спалахнули на схилі літ.
Ідея: Відчуття давно забутого кохання, яке приносило більше муки від не розділених почуттів, ніж радості.
<span>Автор використовує у вірші художний прийом - аксюморон: "колюче щастя". </span>
Також використовує епітети: "годину суху та вологу", "пожежо моя", "осінній я".
Риторичні запитання: "Хто воно за таке любов?", "Вже б, здалося, нащо мені?", "Ви з якої дороги, пожежо моя?.."
<span>Рядок "Ви з якої дороги, пожежо моя?" порушує загальний ритм вірша, що підкреслює особливу схвильованість чоловіка. Легка втома відчувається у рядках: "Сеньйорито, вогонь на плечі - Осінь, ви і осінній я..." Адже для героя настала пора, "Коли стало любити важче, І солодше любити знов..." Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорілася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер — «вогонь по плечі». Коханню підкоряється будь який вік.</span>
Це означає те,що якщо ти будеш сміятися з чужої біди то таке може трапитися із тобою і ти зрозумієш як ти неввічливо вчинив
III
Коли згоріла станція, Климко знайшов собі притулок у шахтній ваговій. Він переніс із погреба те, що вціліло — картоплю, два кусники старого сала й кілька цибулин. Спочатку було холодно й незатишно, докучали щури. Потім Зульфат, товариш Климка, вигнав нахабних звірят димом, допоміг облаштувати кімнату. Тепер тут часто збиралося шкільне хлоп’яче товариство, дивилося на розжарілу пічку-буржуйку, прислухалося до гуркоту нічного бою і мріяло почуваючи себе на Робінзоновому острові.
Що таке дружба?Дружба - це велика цінність у житті людини.Як сказав Павлуша Завгородній з твору В.Нестайка "Тореадори з Васюківки" ;"Нема нічого кращого в житті за дружбу!".
В цьому творі яскраво описано дружбу між головними героями - Явою та Павлушею.Спочатку хлопці не товаришували.Але в ситуації на баштані Ява проявив свої дружні якості.Коли всі хлопці покинули замурованого в кавунах Павлушу,Іван(справже ім`я Яви) прийшов йому на допомогу і вони разом втекли від діда Салимона.
Одного разу,як хлопці прибули до Києва Павлуша зауважив ;"...радість,якої не можна розділити з найліпшим другом, - то не повна радість".
Павлуша та Ява разом знаходили вихід з різних ситуацій,підтримували й допомагали одне одному,як і личить справжнім друзям.Вони вигадували різні "штуки-викаблуки"не через свій злий характер,а заради їхньої слави ;" - Треба,щоб слава про нас гриміла на всю Васюківку,як радіо на травневі свята", - казав Ява.
В цій повісті наводиться багато прикладів спражньої дружби,що вимірюється взаємодопомогою та порозумінням. "Заради дружби люди йдуть на тортури,сідають у тюрму,життя віддають...", - казав Павлуша.