Ми завжди намагаємося бути схожими на великих, відомих людей. Але, мріючи, на жаль, ніколи не задумуємося, над тим, чого коштувала здобута слава. Нам відкривається лише мізерна часточка людської душі, ховаючись те, що не належить знати простим людям.
Однією із таких людей була велична жінка, дружина турецького султана Сулеймана ІІ і дочка священника з Галицького міста Рогатина - Роксолана.
Справжнє ім’я цієї видатної жінки - Настя Лісовська.
З самої юності дівчина мусила боротися з життєвими труднощами, які їй вготувала доля. Її, веселу і щасливу дівчину, посеред весілля взяли у турецький полон. Потім завезли до ворожої країни та почали навчати тутешньому життєвому устрою.
Багато невольниць здалися, зломалися духом, тоді, коли Настуня продовжувала боротьбу. Ззовні вона
завжди поводила себе спокійно і врівноважено, за це її прозвали Хуррем, що означає безжурна, весла, радісна.
Та чи так це було насправді? Чи легко було Настуні серед чужих, черствих людей Стамбулу? Ні!
Це була маска, маска одягнена заради порятунку. Але у душі ховався біль: біль за коханим, за народ, за свою самотність. І навіть після відчуття сильної любові до султана: "А що вже полюбила молодого Сулеймана і хотіла стати його жінкою, то відчула, як колеться душа, і як великий біль входить у серце" - той біль не вщух. На зміну йому прийшло картання за зречення власної віри і за брудні помисли. Вона розуміла, що її душу охоплює давнє, як і самий світ зло, але вже нічого не могла вдіяти. Воно накрило її злістю і ревністю, ненавистю і відчаєм, охопило розум, підчиняючи її собі.
Вона боролася, не раз згадуючи доленосні слова циганки: "У перлах ходити будеш,...а горючий камінь в волоссі твоєму,...а червона крівця на рученьках твоїх". Вже давно зрозуміла, що це значить, зі страхом чекала Божого суду. А на обличчі її грала посмішка, яка прикривала глибокі душевні рани.
Посмішка попри душевний біль означає одне - Роксолана дуже сильна духом людина, яка, на жаль, пішла неправильним шляхом. Безумовно, це велична жінка, яка підняла український народ з руїни, дала йому надію і віру. Але водночас і страшна, на руках якої знаходиться кров не однієї людини.
Хай там що, але образ Роксолани назавжди залишиться у моєму серці.
(Так само, як і образи усіх людей, яких можна назвати Великими.)
Вроде бы без ошибок, лично мне за сочинение поставили 11. Удачи!
З творчістю Тараса Шевченка, я почала знайомитися ще в садочку, а потім вивчала в школі. Його вірщі , твори , поеми і балади, хвилювали мене і викликали співчуття. Найулюбленішим моїм твором став "Заповіт!" . Це унікальний твір, прийнятий надзвичайною любов"ю до України, чарівним патріотичним пафосом. Т.Шевченко передав ніби свою останню волю в цій поєзії . Шевченко звертається за народу : він закликає до дій. На перший погляд , цей заклик здається просто частиною поетичного твору, але він не залишає байдужим жодного читача.
Він закликає не до реального збройного повстання, а до духовного . насамперед проти старого життя, старого суспільного ладу ,старих проблем. Щоб ми будували нову Україну , де не буде місця кріпатству.
Тарас Шевченко, закликає нас жити в мирі, злагоді , разом створити справедливість ,та бороніти свою землю від зла.
Він вірив в свій народ, непереможну силу та щасливе майбутнє свого народу.
Впевненність у власні сили , у справедливість , у праведність своєї мети - Він передає кожному читачеві.
<span>Дещо запізнілим відлунням стала, зокрема, розширена інформація про конференцію в міській газеті "Гомін волі" від 11 січня 2005 р. заступника директора Стрийського краєзнавчого музею "Верховина" Зеновії Ханас під заголовком "Автором слів стрілецького гімну є Григорій Трух з Гірного". Мене заінтригували такі рядки з публікації: "Науковий працівник музею Романа Савчин виступила з дослідженням "Стрілецьке мистецтво і Стрийщина". Найцікавішим моментом роботи стала розповідь про історію пісні "Ой у лузі червона калина". Мало кому відомо, що автором слів стрілецького гімну є січовий стрілець Григорій Трух, родом з Гірного (село поблизу Стрия на шляху до Сколього. – Р.П.)". </span>
Доктор" яксоціальнийнаратив: тексттаінтертекст // СловоіЧас. – 2005. – No 3. 6. ГребенкаЕ.Романы, повестиирассказы: [В 8 т.]. – Спб., 1847. – Т. 4. 7. ГребінкаЄ. П.Твори: У 3-хт. – К., 1980. – Т. 1: Байки. Поезії. Оповідання. Пові-сті. 8. ГребінкаЄ. П.Твори: У 3-хт. – К., 1981. – Т. 2: Прозовітвори 1841–1845. 9. ГребінкаЄ. П.Твори: У 3-хт. – К., 1981. – Т. 3: Повісті. Оповідання. Нариси. Статті. Рецензії. Листи. 10. ДеркачБ. А.ЄвгенГребінка: Літ. портрет. – К., 1974. 11. ЖурП.Літоперше. ЗхронікижиттяітворчостіТарасаШевченка. – К., 1979. 12. ЗадорожнаЛ. М. ЄвгенГребінка: Літ. постать. – К., 2000. 13. ЗубковС. Д.ЄвгенПавловичГребінка. Життяітворчість. – К., 1962. 14. ЗубковС. Д.РусскаяпрозаГ. Ф. КвиткииЕ. П. Гребенкивконтекстерусско-украинскихлитературныхсвязей. – К., 1979. 15. КирилюкЄ.ПрозаЄвгенаГребінки // Життяйреволюція. – 1930. – No 2. 16. КодацькаЛ. Ф.ХудожняпрозаТ. Г. Шевченка. – К., 1972. 17. Описькнигам, принадлежавшимТ. Г. Шевченко // АнісовВ., СередаЄ. Літо-писжиттяітворчостіТ. Г. Шевченка. – 2-гевид., доп. – К., 1976. 18. ПравдюкО.Т. Г. ШевченкоімузичнийфольклорУкраїни. – К., 1966. 19. ПриймаФ. Я.ШевченкоирусскаялитератураХIХвека. – М.; Ленинград, 1961. 20. РосовецькийС. К.Та-расШевченкоіфольклор. – К., 2011. 21. РусанівськийМ.Шевченкоіукраїнськалітературапершоїполовини XIX сторіччя //