Ответ:
Роман
Роман— литературный жанр, чаще прозаический, зародившийся в средние века у романских народов как рассказ на народном языке и ныне превратившийся в самый распространенный вид эпической литературы, изображающий жизнь человека с её волнующими страстями, борьбой, социальными противоречиями и стремлениями к идеалу. Будучи развернутым повествованием о жизни и развитии личности главного героя (героев) в кризисный, нестандартный период его жизни, отличается от повести объёмом, сложностью содержания и более широким захватом описываемых явлений.
Приключенческий роман
Приключе́нческая (авантю́рная) литерату́ра — типичный и очень распознаваемый литературный жанр; на протяжении всей сюжетной линии, автор помещает героя в рискованные проблематичные положения, из которых он выбирается на глазах у читателя; следует эпохе, обычаям, литературным взглядам автора; показывает красивую сторону изобретательности и находчивости, риска и авантюры, напряженного ожидания…
1.Легко заметить, что внешность Снежной Королевы резко отличается от внешности остальных персонажей мультфильма. Это объясняется тем, что Снежную королеву рисовали способом «live-action» с актрисы Марии Бабановой. В отечественной мультпликации этот метод назывался «эклер» (по марке фирмы-производителя длинного стола, на котором осуществлялись все манипуляции) и был широко распространен в в 50-60-е годы, сейчас известен как «ротоскопирование». При этом способе сначала актёров снимают на пленку, а потом полученное изображение покадрово переводят в рисунки на целлулоид.
2.Хаяо Миядзаки признавался, что мультфильм «Снежная королева» оказал решающее влияние, когда он выбирал то, чем будет заниматься в жизни.
3.В 60—70-е годы прошлого века в США мультфильм был традиционным украшением новогодней телесетки.
Как-то так Весенний дождь не главное событие рассказа. Дружба, вот о чем этот рассказ! Он учит нас не огорчатся по мелочам. Ведь жизнь она на этом не заканчивается .
<span>«Найбільшою мрією стало самому що-то посіяти і щоб воно зійшло. Хлопчик і робив це, наслідуючи маму».
«Закутаний в хустку, кінці якого пущено під пахви, з закачаними довгими рукавами і підлогами, в личаках, намотаних до колін, був схожий на дівчину, а ще більше на якесь прояв, ніби він і не чоловічої статі. Очі швидкі. Руки спритні».
«Малий? Нехай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше, ніж я!».
«Але і ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи в гилку».
«Ніколи не мав вільної хвилини: гнали на панщину, і він йшов, як не з косою, то з ціпом,- косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував в лісі дубки, кленочки, яворкі і тикав їх, де було місце: навколо будинку, край вулиці, біля криниці. Взимку возився з гноєм, розносив його на город і на полі. Коли втомлений, розтирав снігом руки та обличчя - вони горіли як жар. Ще й не пахло нирками, готував живці, ховаючи їх у погребі. А з теплом ощипывал дички. Хто просив, нікому не відмовляв».
«Викопані і пересаджені їм деревця не сохли. ...Прищепи його приймалися, так як він не щеплял на вербі груші».
«І все село сверялось за нього. Люди пам'ятали, як він посіяв рано - і вродило, як посіяв пізніше - і теж вродило. А коли викликав хмари і накликав дощ, ніхто не коливався: він не що-небудь - мудрець, Планетник...». «Не було такої роботи, яку не подужав б або якої цурався б. На його дворі не залежувався не те що гній, а і синячка. Зі свого поля він позбирав і повиносив камінчики.. Наковував жерна, виправляв шкіри, шив кожухи. Корова не могла отелитися, звали і допомагав корові. Лікував коней, які хромали. Готував зілля від різних хвороб. А дітям робив свистки і сопілки. Одного тільки цурався - не вступав до корчми, відмовляючись від могорыча: “Мені так весело”».</span>
