<em>Жодна людина не може жити без сім'ї. Вона опора та ніби оборонна стіна, яка захищає від усього поганого. Ось і мене робить щасливим моя родина. Я люблю її завжди і вона мене також. Я знаю, що не зможу жити без неї. З сім'єю я можу упевнено йти уперед і не зупинятися на досягненому.</em>
1. Вылечить. Цi лiки поставили його на ноги за декiлька днiв.
2. Потерпеть неудачу. Я <span>впіймав облизня, коли сам спробував зiбрати свiй шкаф.
3. Пропасть. Вiн з учора немов крiзь землю провалився
4. Прислушиваться. Вона нагострила вуха, коли почула його прiзвище.
5. Избегать любой работы. </span>Нi за <span>холодну воду не братися - це точно про Юрка.</span>
Весна чудова пора року. вона мені дуже подобається,а саме тому,що це пора відродження. після силних морозів все цвіте, дерева та кущі вдягають зелені шубки, земля вкривається буйними травами.на ці барви не можна не глянути і не замилуватися. я глибоко захоплююсь цією барвистою, дивовижною порою року.
1)Реве від на сто гір, на сто кроків, на сто потоків. (Грім)2) Головата, дженджуриста, сорочок наділа триста, а нога одна. (Капуста) 3) В одній скрині сімсот козаків. (Мак) 4)Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник) 5) Має шкір сім, витискає сльози всім. (Цибуля) 6) Що то за птах, що на вісьмох ногах? (Комар) 7) Барилко без обручів, без дна, а в нім два сорти вина. (Яйце)
"Лиш в праці варто і для праці жить..." - писав великий Каменяр. На мою думку, праця - це сенс і радість життя. Щоб мати цю радість, кожен повинен знайти своє покликання, правильно визначити свою роль у житті, як казав Григорій Сковорода, саме ту роль, що цілком відповідає натурі..., щоб займатися саме цією справою, а не якоюсь іншою. А визначивши цю роль, слід постійно вдосконалюватися, бо навіть великий талант може затьмаритись від бездіяльності. Натхненна праця робить людину творцем. Як пише Іван Франко у вірші "Пісня і праця". "Праця дала до життя мені принаду, Ціль дала, щоб в манівцях не заблукав".
Праця може лікувати, вона багатьох захистила від зневіри і відчаю. Ми знаємо, як творчість урятувала Лесю Українку, як праця дала змогу повірити у власні сили сліпоглухонімій жінці Ользі Скороходовій та багатьом іншим.
Здатність трудитися завжди, за будь-яких умов повинна виховуватися змалку. Згадаємо, як привчали до праці малого Михайлика (М. Стельмах, "Гуси-лебеді летять", "Щедрий вечір"). Але коли людина недбало ставиться до своєї праці, кажуть, що вона робить це без душі, не вкладає душу в роботу. А може бути й таке, що людина робить так свою справу день у день, змушуючи інших згадувати про неї недобрим словом.
Коли в давнину коваль кував меч для воїна, існував цілий ритуал вдихання душі коваля в нову зброю. Ковалі в усіх народів вважалися найдужчими людьми, тому вважали за необхідне передавати частину своєї сили виготовленому ним мечу. І що вигадливіший був візерунок на металі, тим краще, казали, зробив його майстер.
Коли ж людина поєднує своє уявлення про сенс життя із задоволенням своєї ницої суті, вона потрапляє в рабство до неї. Цей згубний шлях визначається прагненням людини оволодіти тим, що їй природа не дала.
Саме згода з природою дарує людині веселість духу, розвагу, насолоду, самовдосконалення і той душевний спокій, який приносить людині насолоду не наслідками праці, а самим її процесом.
Згадаймо "Зачаровану Десну" Олександра Довженка - гімн праці та людині, яка своїми мозолястими руками, вкладаючи частинку душі, вирощує хліб і створює всі земні блага.
Отже, врятує світ лише самовіддана праця, в яку людина повинна вкладати частку самої себе, і тому можна сказати, що будь-яка праця, будь-яка діяльність має бути близькою її душі, інакше нічого доброго не вийде.
