Летний каникули можна купаца играца летние каникули ан такие прикрасние растот малина ежвика яблаки груша не абчние квіт там раза тульпан бабачки литают можна пачтать на дваре а кагда вечри так красва сонце квітка воно так ярка летние каникул прикрасни
<span>За всіх часів і у всіх народів було найбільшою святістю, коли лежав хліб на столі. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і навпаки, коли він зникав,— неодмінно приходило лихо. Нині вже мало хто з молодших вміє випікати хліб. Відходить в історію, призабувається це давнє ремесло, хоч порівняно недавно кожна сільська господиня готувала в хатній печі ні з чим не зрівнянні духмяні паляниці. З давніх часів батьки привчали дітей своїх до традицій берегти хліб. Ще з молоком матері засвоювалися високі пошанівні форми бережливого ставлення до святая святих. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на статі, і ніхто, навіть діти, не насмілювався покласти її догори. Хліб був мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури. Ще з пелюшок дитину привчали любити й шанувати хліб. Будь-яке свято чи обряд не обходилися без паляниці. Народжувалася дитина — йшли з хлібом, виряджали сина в далеку дорогу — і мати ув'язувала в рушник житній окраєць, справляли весілля чи будували хату — неодмінно приходили з книшем. Дорогих гостей також зустрічали хлібом-сіллю... Хліб на столі. Зайшовши до хати, возрадуймося його присутністю, освятімося його терпким запахом, віддаймося пошанівком тим, хто зростив його, рукам, котрі подарували духмяні, схожі на сонце паляниці. Хай завжди він — совість наша — буде в хаті, як диво, лежатиме прикритий вишитим рушником, свіжий та святий. Знімімо перед ним капелюхи, уклонімося, аби одвічно він був на нашому столі, щоб не черствів, бо, як мовлять народні вуста, коли черствіє хліб, то і душі черствіють, а відтак, якщо черствіють душі — неодмінно зачерствіє хліб — наша совість. Це одвічне, як життя, мірило має бути нашим гаслом, нашою молитовністю не на сьогодні і не на завтра — крізь усе життя...(В. Скуратівський).
</span><span />
Квіти, що принесла мама,поставили на стіл.
Чудово блищало небо, засіяне зорями.
У саду стояв чималий будинок, покритий шифером, оздоблений орнаментом.
Ходить хмара над березами, блискавками підберезена.
Зроби виставку малюнків, намалювавши гарні картини.
Мирослава впала на ноги, не опускаючи свою зброю.
Лежало в долині місце, освітлене вогнями.
Учень виправив, непомічену вчителем помилку.
Мама я так по тебе скучаю Почему ты уехала Я знаю что тебе нужно было уехать потому что это работа ты меня кормишь одеваешь заботишься обо мне Я так по тебе скучаю Почему ты меня с собой не взяла но я понимаю что Работа есть работа но семья это тоже почти как работа пожалуйста приезжайЯ знаю что тебе нужно было уехать потому что это работа ты меня кормишь одеваешь заботишься обо мне Я так по тебе скучаю Почему ты меня с собой не взяла но я понимаю что Работа есть работа но семья это тоже почти как работа пожалуйста приезжай скорей не забывай меня
Ответ:
За метою висловлювання речення розповідний, по інтонації оклику, пропозиція складне складається 3 простих, граматична основа першого простого пропозиції Хмара пройнялася, граматична основа 2 просто пропозиції ліс синій, граматична основа 3 простого пропозиції вітер хилити