Нещодавно на уроці Світової літератури я прочитав(ла) роман Сервантеса Дон Кіхот . Головним героєм твору є чоловік років 50 який проживає в Ламанчі і дуже захоплюється читанням . Він настільки любив читати книжки про славетних рицарів що збожеволів і вирішив сам стати рицарем Дон Кіхотом.Він розмовляв дуже гарно як справжній цар але говорив різні нісенітнеці . Він хотів робити добро людям і карати несправедливість. Але як кажуть хотів як краще а вийшло гірше. В цьому ми можео переконатись коли згадаємо як Дон Кіхот коли зустрів ченців побив їх думаючи що вони викрали принцесу яка їхала позаду них в кареті хоч вона просто їхала в одному напрямку з ченцями. Ще наприклад була ситуація коли Дон Кіхот звільнив галерів які проти своєї волі йшли на службу до короля і в результаті ці галери побили і обікрали рицаря і його зброєносця Санчо Панса. Автор ставиться до героя добре хоч у своєму творі він висміює лицарські романи доказ цьому є те, що Сервантес показує Дон Кіхота як добру людину що хоче змінити цей світ на краще
<span>Снежная королева;Стойкий оловянный солдатик;Дюймовочка;Русалочка;Гадкий утенок;Принцесса на горошине;Огниво;Свинопас;Дикие лебеди;Аисты;Ромашка;Девочка со спичками;Тень;Новое платье короля;Снеговик;<span>Оле-Лукойе;</span></span>
это кульминация. млмегт наивысшего напряжения
2)Но верь весне. Ее промчится гений,
<span>Опять теплом и жизнию дыша. </span>
<span>Для ясных дней, для новых откровений </span>
<span>Переболит скорбящая душа.
Если это имеешь в виду то отвечу: </span><span>имеется ввиду периодичность ясных дней в жизни человека или народа. То приходит весна, то наступает мрак. Надо ждать весну, верить в неё. А когда она пройдет, опять ждать. </span>
Шмель литературная а муха народная
