Я тоже самое ищу давай думать вместе?
Весна-чудова,квітуча.Земля-рідна.Дерева-журні,високі,хиткі.Струмки-холодні,чисті.Сади-весняні,квітучі.Радість-щира,велика.Спів-дзвінкий
Сонне царство- тиша, спокій, безмовність, коли всі сплять.
Рання пташка - про людину, котра рано встає вранці або швидко приймається за роботу.
Пташиного молока бракує - про людину, котра має все
Будувати повітряні замки - придумувати нездійсненні речі, відірвані від життя, мріяти про щось недосяжне.
Осине гніздо - так зване місце, де зібрано багато поганих, небезпечних людей.
• «Мати, не розгинаючись, розпушувала холодну землю, лазала на колінах, розминаючи кожну грудочку, дихала, хуркала на неї, віддаючи їй своє тепло і свій дух; вправно пробивала пальцями ямки і жваво та побожно тикала й тикала, набираючи з пролому насіння, яке вигрілося у численних вузликах за зиму»
«Планетник» цитатна характеристика Планетника «Усе ще ходив безштаньком. Закутаний у хустину, кінці якої пущено під пахви, в сірячому із закаченими рукавами й довгими полами, в личаках, намотаних до колін, скидався на дівчину, а ще більше на якусь прояву, мов би він і не чоловічої статі. Оченята бистрі. Руки беручкі». • «Я такий мудрагель: робити — це і є жити у згоді зі всім світом» • «Я… виплекаю квітку — я стану над громом». • «Як мені зберегти цю красу?.. Як? Щоб ця краса не боялася ні грому, ні морозів?»
Планетник» цитатна характеристика діда Капуша • «Ми будемо… шукати з тобою корінь… корінь весни і літа, корінь осені й зими… А шукатимемо його до схід сонця і при зорях…» • «Земля — найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти?» • «Шукай пізнання у трьох коренях — у землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі».
«Планетник» цитатна характеристика Олени Булиги Зовнішність Олени Булиги «…Із сунутій на потилицю хустині, в камізельці, сиділа на дубовому порозі, спустивши ноги в шкарбунах на зачовганий камінь, і дивилася в небо» Працьовитість Олени Булиги («Стара до пізньої пори, аж до заходу сонця, поралася в городі. Вставала ще до сигналу мого самоскида, будила мене й уже була зарошена: від неї віяло кропом, морквою, петрушкою і прозорим світанком» • «Так у мене ж нема корови… Товчу й товчу вермішель з плавленим сиром, а вам же треба і молочка, і…» «…А плата? За гріш не купиш маку, а за гривню правди. Мені б живе слово, бо я говорю зі всім на світі й сама із собою».
Тому що в словах честю і скатертю відбувається збіг приголосних, а у словах миттю і річчю збігу приголосних не спостерігається!
