В обоих сердцах жар угас.Обоих ожидала "злоба' слепой фортуны и людей.И их объединяет недовольство тем,как устроена российская действительность.
Работящим, трудящимся, талантливым, но их труды забывают и даже не вспоминают о том,что может благодаря их жизни у нас есть эти эти вещи.
Как-то собрались зайцы под высокой сосной и стали на свою горькую судьбу жаловаться.
А самый старший слушал, слушал, потом вышел вперед и сказал:
- Милые мои братья! Плохо бедным зайцам живется на свете. В кустах зверь зашуршит - зайке страшно; лист слетит с дерева - у зайца душа в пятки уходит. Как завидит кто нашего брата, так и кричит: "Улю-лю его, улю-лю! " Всех мы боимся, а нас и комар не испугается. Пойдем лучше к морю и утопимся с горя. Все равно рано или поздно помирать надо.
Послушались зайцы своего старшего. Побежали к морю топиться. А у моря на лугу паслось большое стадо овец. Увидела одна овца столько зайцев, испугалась, заблеяла и побежала. И все стадо за ней. Бегут овцы, сами не знают куда, сами не знают от кого. Хвостики у них дрожат, копытца стучат.
А за овцами собаки несутся, лают, надрываются. Пастухи кричат, палками машут. Шуму-то, крику!
Смешно стало зайцам. Присели они на задние лапы и давай хохотать. До того смеялись, что губа у них лопнула.
- Нет, не так уж нам, зайцам, плохо на свете! И мы сильны, когда вместе!
<span>И не стали топиться. Только вот с того времени у всех зайцев верхняя губа надвое рассечена. </span>
Отзывается на кличку "Шарик". Вознаграждение гарантируем!
Деві – головний герой оповідання Джеймса Олдріджа, який протягом усього твору постає перед нами персонажем, який змінюється, розкриває свою душу та являє світові свої справді вражаючі моральні якості.За допомогою цитат я б хотіла більше охарактеризувати цього видатного хлопчину:Хлопчик обділений увагою, материнською турботою та батьківською опікою, а батько вважає приблизно так: «…десятирiчного сина, що народився надто пiзно i, – Бен розумiв десь у глибинi душi, – чужого їм обом, самотнього, неприкаяного хлопчика, який у десять рокiв розумiв, що мати ним не цiкавиться, а батько – стороння людина, яка не знає, про що з ним говорити, рiзка й небагатослiвна в тi лiченi хвилини, коли вони бували разом.» З цього ж уривку ми маємо можливість дізнатись, що дружніх стосунків між батьком та сином немає, вони абсолютно чужі одне одному люди.Навіть коли Деві чогось боїться, він не подає виду, а, навпаки, намагається побороти свій страх та цікавиться будь-чим новим: «Маленький “Остер” нещадно кидало в розпеченому повiтрi то в один, то в другий бiк, але переляканий хлопчина все ж не губився i, вiдчайдушно смокчучи цукерку, розглядав прилади, компас, рухливий авiагоризонт.»Головний герой відрізняється від пересічних дітей практично всім, навіть голосом: «…вiдповiв хлопець тихим i несмiливим голоском, не схожим на грубуватi голоси американських дiтей.»Деві перебуває в постійному напруженні та дуже боїться власного батька: «Коли вiн про що-небудь запитував батька, голос його зразу ставав сумним: вiн наперед чекав рiзкої вiдповiдi. Тепер хлопчик уже й не пробував розмовляти i мовчки виконував те, що йому наказували.»Зміна думки батька про сина в екстремальній ситуації: «”Вiн, здається, хлопець розвинутий”, – подумав Бен, дивуючись чудному напрямку своїх думок. Цей хлопець iз спокiйним обличчям був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий i навiть невгамовний характер. Але блiде, трохи широкувате обличчя виглядало зараз нещасним.»Хлопець бере на себе відповідальність, аби врятувати життя батькові. Батько пишається сином:«Отже, Девi все-таки запам’ятав, що треба вирiвняти лiтак, держати потрiбнi оберти мотора i швидкiсть! Вiн це запам’ятав. Славний хлопчина! Вiн долетить, Вiн впорається! Бен бачив рiзко окреслений профiль Девi, блiде обличчя з темними очима, в яких йому так важко було щось прочитати.»У фіналі твору перед нами постає картина об’єднаної родини. Ми розуміємо, що у хлопчика зміниться доля та життя стане набагато кращим. І головне те, що врешті-решт у Деві з’явиться люблячий <span><span><span /></span></span>