Ответ:
Поширені:
1. Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори.
2. Карпе, чого це ти витріщив очі на яблуню, наче корова на нові ворота?
3. Омельку, не забудь зайти з церкви до пана та візьми гроші за вози, бо завтра треба йти в Богуслав на ярмарок.
4. А де ж ти, волоцюго, волочився до цього часу?
5. Жінко, де ти у вражого сина діла двері?
Непоширені:
1. Говори, дурню!
2. Тату, Ви покинули майструвать?
3. Ой, куме, спина болить.
4. Жінко, одчиняй!
5. Марусю, та не кидайся-бо!
Объяснение:
Усі речення з твору "Кайдашева сім'я" І. Нечуя-Левицького
При-приставка, сусід-корінь, і, л-суфікси а ся-постфікси
ався навчальний рік. Разом з цим почалися і польові роботи — збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людей уже вправилися біля городу. Дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити на рибалку.
Але одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Анатолій звернув нашу увагу на те, що лише на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. Та ми всі помітили, що він сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не придавали цьому ніякого значення. А від мами Анатолій та Данило чули, що Олексієва мама хвора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. У Олексія є ще молодший братик, який ходить в дитсадок. А осінь наступає з вранішніми прохолодами, а незабаром почнуться дощі та заморозки.
Ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці Олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству.
Тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город Олексія, щоб зібрати урожай, допомогти однокласнику. Так ми і зробили. До нас ще приєдналася мама Петрика, яка давала вказівки, радила.
Працювали ми до темряви. Зате вже пізно вечором привезли у двір Олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. Допоміг нам це привезти на машині батько Сергія, бо він шофер.
Олексій не зрозумів одразу, що діється. Але потім йому стало все ясно. На очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості.
Розчулений, він щиро подякував усім нам за допомогу та увагу до його сім'ї.
<span><span>щасливий</span>
<span>Несчастлівец</span>
<span>ощасливити</span></span>
Навіть ти,голуба бухта, яку живить своїми студеними приливами ніколи не бачене тобою море, теж млієш під шпарким сонцем.