Крестьяне в политической сфере получили следующие «послабления»:
<span>1)
</span>Сокращение числа «лишенцев». т.е. тех, которые
ранее были лишены избирательных прав
Крестьяне в экономической сфере получили
следующие «послабления»:
<span>1)
</span>Снижение сельхозналога
<span>2)
</span>Налоговые льготы для кустарей и ремесленников
<span>3)
</span>Разрешено применять наемный труд
<span>4)
</span>Разрешено сдавать землю в аренду
<span>Позиция
Бухарина объясняется желанием вывести из кризиса сельское хозяйство после
неурожайных 1924-1925 гг. Эти меры были названы «сдвигом вправо», потому что
противоречили (отклонялись) от политики Сталина.</span>
Начало 19го века, возможно 1829год.
Рубило - это макролитическое орудие труда первобытного человека.
Копьё - это метательное, колющее или колюще-рубящее древковое холодное оружие.
Гарпун - это метательное орудие — копьё на длинной верёвке, используется при охоте на крупных морских рыб и зверей.
Мамонт - это вымерший род млекопитающих, живших в четвертичном периоде, ископаемый слон с длинной шерстью и большими загнутыми бивнями.
Человек разумный - это вид рода Люди из семейства гоминид в отряде приматов.
Родовая община - это форма социальной организации, где люди связаны коллективным трудом и потреблением на основе кровного родства.
<span><span>Епідемії,голод та війни</span></span>
1. Західноукраїнські землі у складі іноземних держав
Наприкінці XVIII ст. 20 \% українських земель перебували в складі Австрійської імперії. Це була територія площею 70 тис. кв. км із 3,5 млн. мешканців. Першим українським придбанням Австрійської імперії стало Закарпаття. Унаслідок переможних воєн з Туреччиною воно було приєднане до володінь Габсбургів у складі Угорського королівства двома етапами: у XVI ст. та наприкінці XVII ст. Більшість населення Закарпаття становили українці, решту – угорці, румуни, словаки. Східна Галичина приєднана до складу Австрії в 1772 р.внаслідок першого поділу Речі Посполитої. Дві третини (66 \%) її населення становили українці. Майже 20 \% – поляки й приблизно 10 \% – євреї. У містах Східної Галичини здавна мешкали також вірмени й німці. У 1774 р. Австрія відібрала в ослабленої Османської імперії Буковину. Три чверті (75 \%)населення Північної Буковини становили українці. Національні меншини представляли румуни, євреї та німці. У Південній Буковині українців проживало майже 40 \% від загальної кількості жителів. З отриманих унаслідок поділу Речі Посполитої земель Австрійська імперія утворила Королівство Галіції та Лодомерії(Галичини й Володимирщини) із центром у Львові. Гучною назвою австрійська влада хотіла підкреслити своє право спадковості на володіння короля Данила Галицького. Усю владу у своїх руках зосереджував намісник, призначений австрійським імператором. Щоб схилити на свій бік провідні верстви Галичини, Відень дозволив магнатам, шляхті й духівництву обирати становий сейм. Однак цей орган не мав права приймати ухвали. Окружні адміністрації очолювали окружні старости – австрійські чиновники. На місцях адміністративну та судово-поліційну владу здійснювали поміщики або їхні управителі (посесори) чи наглядачі (мандатори). Містами керували магістрати в складі бургомістра, віце-бургомістрів і радників, яких призначав австрійський уряд. Окремим округом цього «королівства» в 1786 р. була Буковина з центром у м. Чернівцях. Після революції 1848-1849 рр. вона стала окремою провінцією. Ізольованим від західноукраїнських земель було Закарпаття, яке знаходилося під владою політично автономного Угорського королівства. Воно стало частиною Братиславського (Пожоньського) намісництва й поділялося на 4 жупи (області), які очолювали призначені австрійським імператором місцеві управлінці, котрі мали практично необмежену владу в краї.
2. Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ
Політика Відня щодо західноукраїнських земель загалом була колоніальною – вона мала на меті утримання в покорі поневолених українських регіонів, а в майбутньому їхнє злиття з Австрійською імперією. Потрібно зазначити, що такі монархи, як Марія-Терезія та її син Йосиф II, прагнули досягти цього не за допомогою сили, а проводячи політику освіченого абсолютизму. Під впливом ідей просвітництва ці монархи вбачали гарантією могутності своєї імперії суспільство свідомих громадян, які вчасно й сумлінно сплачують податки. З цією метою Марія-Терезія та Йосиф II здійснили реформи, спрямовані на підвищення освітнього рівня та зрівняння мешканців у правах. Приєднані до імперії західноукраїнські землі зазнали значного реформаторського впливу. Реформи охопили сільське господарство, церкву й освіту.
