<span>Вибагливо й вiльно пливуть по небу хмари. Я поволi затуляю очi. Чого тiльки не бачу я! На самому лише небi хмарний свiт переповнений велетнями, вони невпинно змагаються в битвах. Сiдаэ сонечко, заходять вечiрнi сутiнки, все починаэ жити своiм(c двумя точками i) казковим життям. Пригiрок у степу стаэ маленьким островом посеред моря, скирти сiна здаються великими кораблями.
</span>
Это Б) т к дієприслівники мають частки ш, вш, учи, ючи, ачи, ячи
У творі Оксани Іваненко "Друкар книжок небачених" йдеться про життя Івана Федорова, друкаря "книжок перед тим небачених", як було потім написано на його могильній плиті.
Диякон Іван Федоров почув від Максима Грека - старця, що жив у монастирі, фразу: "Книги — це ріки, що напувають всесвіт". Максим Грек розповів Івану про свою молодість, навчання в Італії і знайомство з видатним друкарем. Іван Федоров вирішив присвятити своє життя друкуванню книжок.
Друкарство - складна справа, і Іван Федоров багато працював. Він очолював "печатний дім", відкритий царем. У 1564 році Федоров представляє царю "Апостол" - першу друковану книгу. У часи опричини Федоров з помічником і сином втікає до Литви. Там вони починають друкувати книги, наприклад, там вийшло "Учительне євангеліє". Потім Федоров вирішує продовжувати справу свого життя у Львові. Іван Федоров - у Львові його звали Москвитін - з сином стають першими друкарями у місті. В 1574 році виходить перший друкований буквар для дітей.
Князь Костянтин Острозький запрошує друкаря до себе. Федоров приймає пропозицію. Незабаром друкує повний текст Біблії. Потім Федоров повертається до Львова і знов працює там. Він хворіє і втрачає майно. 5 грудня 1583 року Іван Федоров помирає у злиднях. Його поховали у Львові написали і на могильній плиті: "Воскресіння із мертвих чекаю. Друкар книг, перед тим небачених. Іван Федорович, друкар Москвитін…"
В ЛЕСУ так тихо, что слышно как шелестят листья, как посапывает еж, даже слышно как белка в дупле щелкает орехи. Вижу одинокий дуб он словно плачет от одиночества, дождевые капли по его пожелтевшим листьям падают на землю.Дятел стучит и этот стук раздается по всему лесу.Шуршит сорока -белобока-чистит свой клюв.Как красиво, на просторной опушке примята трава -значит медведь прошел.Только березка притихла под кудрявыми тучами.