Я живу на ...вулици.Недалеко вид моеи вулици знаходиться лис.Я вважаю мени дуже пощастило проживаючи саме на ций вулици .НЕ тильки тому що вона гарна и прибрана а й тому що тут проживають найкращи люди-мои сусиди.Серед них е и мои друзи та товариши.
Живу я тут уже килька рокив.За цей час я дизналася про ризни мстории яки траплялися из циею вулицею .На вихидни я люблю погуляти у вуличному лиси.Тепер цей лис для мене став ридним!
Наш сучасний світ наскільки цікавий,що не встигаеш за всим спостерігати і всим захоплюватись.Можно знайти собі купу завдань,безліч корисних справ і бути від цього счасливим та задоволеним. Але ,як правило не кожному сучасному підлітку та і дорослій людині це до смаку.Буває і так ,що людину захоплює зовсім друге,ганебне ставлення до свого життя.Тому кожен з нас повинен дбати про життя без спокуси.Навкруги нас дуже багато спокусливих речей - куріння тютюну,вживання наркотиків,ігроманія,вживання спиртних напитків.І це все в кінцевому результаті ні до чого доброго не доведе.Людина сама будує своє життя. І як дбайлий господар свого майбутнього повинна розуміти,що спокуса, яка нас оточує навкруги, це лише мішура,затуманювання очей,зло,ганьба.І тому кожен повинен мати рацію,якщо спокуситися на спокусу, яка оточує наше життя,то можно залишитися ні з чим.Без щасливого майбутнього, без сімії і друзів,без мрії на яку чекав все життя.Мабуть кожен знає,якщо хоч раз спробувати щось - наркотик,зілля, то повернутися до нормального життя дуже і дуже тяжко, а часом даже не можливо.Тому задумайтесь, варто це вашого життя? Я сподіваюсь,що більша частина дасть негативну відповідь.
Лист для Діда Мороза<span>Любий Діду Морозе! Пише тобі дівчинка на ім’я Катя. У цьому році я вела себе майже відмінно. Ну, це якщо не враховувати ту бійку з Валерою. Ну і що? А він перший почав! Нічого було мені мишу в портфель підкладати!Ти не подумай, я тварин люблю, мені батьки навіть на день народження собаку подарували. Я назвала його Гризлом. Ну це окрема історія з погризеними туфлями. Я не хотіла рвати Валері штани, то ненавмисно. Я просто не розрахувала сили. Ну хто винен, що тато хотів хлопчика, а народилася я, і він, не падаючи духом, віддав мене у спортивну школу займатися боксом. І синця я не хотіла Валерчику ставити. Він просто повільно увертався, от і потрапило його око в зону атаки. Любий Дідусю! Ну, хоч я в не винна у цій бійці, ти все одно попроси пробачення у нього від мого імені. І подаруй йому гарну іграшку.А ще попроси пробачення від мого імені у Оленки. Вона, правда, зміючка, але все одно заслуговує на подарунок під ялинку. Ну просто там як ситуація склалася. На контрольній Оленка не давала мені списувати, а мені що ж, двійку додому нести? Вона сама винна, що так жаднічала. От якби не жаднічала, пішла б додому з двома косичками. А так одну прийшлося ліквідувати. Ну це ненавмисно! Просто в стані афекту я себе не контролюю. Ну так вийшло!<span>Дідусю, ти на мене не ображаєшся? Я ж уже веду себе зразково!! Я як по струночці ходжу! Таткові виховні методи дають про себе знати! Іноді я на уроках сидіти навіть не можу, тільки стою. І ще прохання! Дідусю, забери у татка отого рємня. Він йому зовсім не личить, та й боляче б’ється. Не треба мені подарунків під ялинку, поклади їх краще тим, кого я образила. Так буде краще. І мене совість не гризтиме.
</span></span>
Листя опадають в восени. Влітку діти купаються в річці. Я ходжу в школу кожен день.
Я люблю читати книжки. Вона їси, а він п'є. Я граюся в іграшки, а матуся готовить
На хлопчину діяли неподолані сумніви.