Здрастуй, Олесь.
Я дізнався про тебе нещодавно на уроці української літератури.
Не засмучуйся словом «дивак», вважай його компліментом за свою індивідуальність.
Дуже добре, що ти любиш спостерігати за природою, допомагаєш тваринам і рослинам. Коли прочитав про тебе і сосну, теж почав приглядатися до дерев. І що найцікавіше, вони тепер видаються мені по-різному: темними химерами в зимовий вечір, нареченими навесні, з кошлатими зеленими шапками влітку.
На жаль, урок природознавства колись мене мало приваблював. Ти навчив мене бути уважним та спостережливим. Тому й урок географії тепер дуже зацікавив мене. Який предмет найулюбленіший для тебе?
Дізнався, що твоє захоплення – це малювати картини на снігу. Я живу у великому місті, на його тротуарах сніг довго не залежується.
Але я відвідую спортивну секцію. Коли хтось буде ображати тебе, кажи усім, що маєш сильного захисника.
А ще я знаю, що ти добре вчишся. З тебе можна брати приклад. Хотів би стати твоїм другом. Зустрітися, поспілкуватися. Впевнений, що нам буде про що розказати один одному.
Бажаю залишатися тобі надалі самим собою, добрим та милосердним. Якби б більше було таких людей, як ти, світ був би набагато добрішим…
Схарактеризувати мишку та господаря з твору Б. Лепкого пропоную так:
Мишка⇒ добра героїня, яка втілює в собі позитивні риси. В неї викликає неподобство жадібність та постійне прагнення наживи свого господаря. Вона співчуває людям, які живуть у нещасті. Тобто мишка є великодушною, щирою, щедрою та чуйною. Вона прагне справедливості, тому планує помсту скнарі та втілює її в життя.
Господар⇒ У розпал жорстокості господар не відчуває жалю до інших людей. Війна для нього - це шлях збагачення. У той час, як інші люди страждають від голоду, болю та злиднів, він проходить повз чужого горя. Він має гроші та змогу допомогти іншим. Проте, він - жадібна людина, яка ні в якому разі не здатна допомогти іншій. За це він був покараний мишкою, яка погризла всі його папірці.
Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у селі Спасівка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-ґірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»
Нормальная характеристика?
Мені Климко подобоється тим що він вирізняється з хлопчиків його віку. Климко більше схожий на дорослого, такий же сміливий, терплячий та мужній хлопчик.За ці риси він подобається багатотьом, і мені теж. Я би також хотів\хотіла б бути чимось схожим\схожою на нього, але через трагічний кінець Климка можна заплакати та не потрібно, треба бути схожим на нього і терпіти як терпів він, як терпів Зульфат, Татьяна Миколаївна та швець.
Тема: изображение прихода осенней поры
Идея: выражение душевной тревоги лирического героя
Род литературы: лирика
Жанр:стихотворение из пейзажной лирики