Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творі він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба.
Я думаю, что нет. Ведь у каждого человека есть свои права и он должен ними управлять, а не чужой человек! Я вообще не представляю что было бы если например мой одноклассник управлял бы моими собственными правами. У него свои права, у меня свои. И каждый человек должен командовать своими правами!!!
Вот это с зошыта с подготовки к ЗНО,должно быть правильным
Освіта допомагає людині отримати права, на які вона зможе продовжити своє життя, влаштуватися на роботу та здобути добрі знання. Ось все, що я знаю)