Ответ:
епітети
Объяснение:
персоніфікація-перетворення живого предмета у неживий
метафори-слово в переносному значенні
порівняння-це порівняння
епітети-по простому ето іменник+прикметник
1)Лумпумчик з Сатурну.
2)Перший тайм.
3)Допомога Лумпумчика.
4)Не треба більш ховатись.
Я дуже люблю весну. Вона приносить із собою тепло. Поступово природа повертається до життя після зимової сплячки. Чорна земля вкривається зеленою травою, з’являються квіти, на деревах розпускається листя.
У нашому селі весна дуже гарна, особливо, коли заквітають сади, бо сади в нас густі, з численними плодовими деревами. Весна – це час пробудження природи та початку польових робіт. Люди починають засаджувати городи, худобу виводять пастися на луги. На поля виїжджають комбайни та сіялки, цілий день чутно їхнє гудіння.
Сходить лід з річки, що тече край села, і люди починають рибачити. У лісі, що знаходиться поруч із селом, у травні повно грибів, всі приносять додому повні відра. З неприємностей, що приносить із собою рання весна, це розмиті земляні дороги. Неможливо пройти вулицею та зберегти взуття чистим. Та зрештою все підсихає.
З весняним теплом до села повертаються птахи. Звідкись вилазить мошкара, гудуть бджоли на пасіках. У цей час всі жителі села дуже бояться, щоб не трапилася гроза та не повибивала пилок з квітів, бо тоді сади не дають врожаю. А коли дерева оцвітають, дощу радіють, бо він живить землю та допомагає рости усьому, що посаджали.
Навесні ми все більше часу проводимо на відкритому повітрі – працюючи чи гуляючи. День стає довгим, погода приємною, заняття різноманітними. Особливо сильно хочеться бути на природі – у лісі чи на річці, бо саме там прихід весни відчувається найбільш яскраво.
<span>
<span>
</span></span>
Живучи серед лісів і неприступних гір, вони вели безнастанну боротьбу з природою. Боротьба ця виховувала сміливість, гартувала волю, породжувала кмітливість, потребу взаємодопомоги, почуття дружби. Джерела добробуту – земля, ліси, засоби виробництва – були суспільною власністю, тому “мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці та вживанню, в радощах і в горю. Громада була для себе і суддею, і впорядчиком у всьому…” Жити, працювати для громади, боротися за її добробут – напочесніший обов’язок. Єдині були тухольці й у боротьбі з монголами; думали не лише про себе, а й про сусідні села, яким загрожувала небезпека. “А випустивши вас із сеї долини, ми випустимо згубу на ті сусідні, з нами сполучені громади… Обов’язок наш витривати на своїм становищі до остатньої хвилини, – і так ми зробимо”, – говорив Захар Беркут. У передсмертній промові він переконує тухольців, що їхня сила в братерській згоді та єдності: “Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас”.
Чи легко бути лідером?
Це, скоріше, риторичне запитання. Адже усі чудово розуміють, що людина бере на себе певні обов'язки та відповідальність, коли збирається стати лідером тієї чи іншої соціальної групи. Це можуть бути: шкільний клас, громадська організація, політична партія, компанія друзів, команда з волейболу тощо.
Дехто каже, що лідерами не стають, а народжуються. Я вважаю, що така думка не зовсім вірна. Лідером може <em>стати</em><em />майже кожен. Все залежить від бажання. Якщо воно є - значить є всі шанси бути повноцінним лідером майже будь-якого колективу. <em>Віра в себе</em>, усвідомлення відповідальності за "колектив" і безперервна робота над собою - це мінімальний рецепт успішного лідерства.
В літературі ця тема розкривається дуже часто. Ми звернемо увагу на поему Івана Яковича Франка "Мойсей".
Пророк водив єврейський народ сорок років і люди ходили за ним. Він <em>вірив </em>у те, що разом вони знайдуть землю обітовану, а люди - <em>вірили </em>йому. Варто було Мойсею засумніватися в тому, що він робить на одну секунду - і все "зникло". Основа лідерства - <em>віра </em>в себе і в поставлені цілі.
Схожа ситуація відбувається і в драматичному етюді Олександра Олеся "По дорозі в казку". Головний герой прагне вивести натовп із темного лісу до світлої казки. Він <em>вірить</em>, що існує ще щось окрім цього сумного місця. Герой помирає зневіреним, тоді натовп вертається до лісу.
Автор чудово розкриває тему взаємин лідера з колективом. Олександр Олесь за допомогою алегорії показує наскільки складно буває довести людям, що вони живуть у темному лісі, в страшному болоті, з якого є вихід. Люди просто бояться змін, навіть позитивних.
Тож, бути лідером - робота непроста. Це надзвичайно цікаво і соціально корисно. В той же час, це досить складно і не кожен здатен довести справу до кінця.
