<span>Ой, прийшла я до школи, на порозі стала,
Та всі свої дурощі враз позабувала.</span> <span> </span>
Зазвичай, багато кто мріє про затишок та тепло у його чи її оселі . Але, щоб здобути це , потрібно багато часу для створення гарного інтер*єру . Це не так! Обійтіся кожен може і без цього . Потрібно дуже ретельно доглядаті за чистотою своеї оселі , наприклад: мити посуд , підлогу , якщо є квіти поливати їх та інше . Затишок у оселі - це найголовніше . Бо коли втомлюєшся , не дуже приемно заходити у брудний дім. Можно завести собі якусь домашню тварину собаку чи кішку , бо коли смутно і поряд нікого не маеє , це єдине, що зможе тобі допомогти . Доглядай за оселею, і вона вдячить тобі великим затишком і теплом .
<span>бути янголем охоронцем.
Ще,як варiант-бути щастливим</span><span />
<span>Омелько<span> <span>— працьовитий селянин, виснажений панщиною. У
нього здорові, загорілі, жилаві руки, сухорляве і бліде обличчя. Ставши
хазяїном, Кайдаш продовжує багато працювати. Набожність уживається в ньому з
пияцтвом. Нерідко з церкви він звертав у шинок запивати «давнє панщане горе».
Письменник майстерно передає, як втрачається межа між виявами забобонності
Кайдаша і хворобливого стану його психіки від постійного перепою. Такий Кайдаш
не смішний, а викликає глибоке співчуття. Його слабкості Нечуй-Левицький
пояснює соціальними факторами, хоча й не наголошує на них, а зосереджується на
розкритті самого характеру в його індивідуальних виявленнях. Отже, ідеал
«господаря-хлібороба» не міг зреалізуватися під час кріпаччини. З повісті
«Кайдашева сім'я» видно, як важко й неоднозначно він відроджувався в
посткріпацьких умовах, коли довгі часи безправ'я, безземелля знищили інстинкт
господаря. </span></span></span><span><span>Інша індивідуальність розкривається в образі </span>Марусі. Письменник
спочатку змальовує портрет Кайдашихи, а потім докладно розкриває її внутрішній
світ, поведінку, вчинки. Не все в образі Кайдашихи було негативним. У своїх
повістях письменник підкреслює роль жінки-господині, оскільки жінка-мати має
особливе значення в ментальності українців. Дослідник відзначив роль жінки в
українській родині, роль матері-піклувальниці й виховательки та її великий
вплив від колиски до зрілого віку на процес формування характеру людини. <span>
<span>Вона була працьовитою,,вміла майстерно куховарити, любила
улещувати панів, водночас мова її була солодкою і манірною, але в розмові з
людьми, біднішими за себе, Маруся виявляла себе зверхньо і неприховано
зневажливо. </span>
<span>«Маруся Кайдашиха замолоду довго служила у дворі, у пана,
куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарити і ще й тепер її брали до
панів за куховарку на весілля, хрестини та на храми. Вона довго терлась коло
панів і набралась од них трохи панства. </span>
<span>До природної звичайності української селянки у неї пристало
щось дуже солодке, аж нудне. Але як тільки вона трохи сердилась, з неї спадала
та солодка луска і вона лаялась і кричала на весь рот. Маруся була сердита.»<span> </span></span></span></span>
<span>Актуальність "слова" в тому, що з його сторінок ймовірно вперше в історії російської літератури відкрито прозвучав заклик до об'єднання всіх російських, тоді князівств, зараз всієї нації. Ця тема дуже актуальна в останні роки і в зв'язку з цим значення шедевра російської літератури тільки зросла. "слово" вчить нас патріотизму, вчить любові до рідної землі, яка в "слові" постає перед нами як жива мати-земля, Батьківщина. Хіба коли-небудь ці теми перестануть бути актуальними і затребуваними? Ось тільки чомусь значення об'єднання або єднання завжди починають розуміти в годину неясну, перед лицем страшної небезпеки - в "слові" це постійні набіги половців, який обклав даниною російські міста після поразки Ігоря.</span>