Моя мати Вікторія Сергіївна завжди мене вчила відноситись до людей так ,як хочеш щоб відносились до тебе.Як хочеш щоб до тебе добре відносились,то теж добре стався до інших людей.Мама завжди вчила мене любити людей як самого себе.Наша вчителька Ольга Дмитрівна теж вчить нас поважати людей.Вона завжди казала нам :"Ви ж не можете образити ,чи причинити біль своєму домашньому улюбленцю ,коту чи собаці?".І тоді кожен задумувався, чому ж ми тоді можемо причинити біль людям...Я завжди буду дотримуватись порад моєї матусі ,і завжди буду любити і поважати людей.
Дмитро,відчини двері!
Спонукальне речення містить наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо.
У спонукальному реченні дієслово, як правило, стоїть у наказовому способі, часто використовуються звертання, а також можуть вживатися спонукальні частки хай, нехай, бодай, годі, ну, давай тощо: О земле, велетнів роди! (П. Тичина): Хай, милі друзі, вам щастить у дружбі вірній, в праці мирній (М. Рильський).
Спонукальні речення бувають:
а) власне спонукальні, у яких міститься спонукання до дії; Берімось краще до роботи, змагаймось за нове життя (Леся Українка);
б) бажальні, у яких висловлюється якесь бажання: Хай краще я самотужки всі лямки тягтиму, аніж маю нарікання терпіти (О. Гончар).
Для спонукального речення характерна специфічна спонукальна інтонація — часом більш напружена, часом менш. У кі
нці такого речення звичайно ставиться крапка.
В усіх трьох словах префікс без-, безмежний це який не має видимих меж або нічим необмежений. Безшумний дуже тихий, немає шуму. Безлісий н<span>е порослий лісом, позбавлений лісу, лісів; бідний на ліси.
Хоч тремтить ця темрява безмежна,але хто збагне її тремтіння?
</span><span>На крутому узгір'ї стоїть віковічний дуб.
</span> <span>Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою.
</span> безхмарий, безрадісний.
<span><span>1)Чудовий кобзарь
2)пише,спіає,складає
3)поет,художник,кобзарь
4)герой</span></span>
