1)Моя мама зняла рушник з вішалки. 2)Явирішив зірвати квітку з нашого саду, і подарувати її мамі.
Одного теплого осіннього дня ми з подругою пішли до лісу, який ще здалеку милував око своєю різнобарвністю. Красені клени привітно зустріли нас і ніби постелили нам м’який килим з опалого листя. Берізки ніжно вплітали своє листя у наші коси. Тільки поодинокі ялинки, які не змінили своє вбрання, стояли, немов розгублені діти, не розуміючи, чому господиня осінь їх не перевдягнула.
Ми так замилувалися побаченим, що не помітили, як вийшли на галявинку посередині лісу. Раптом почули якийсь шурхіт. Спочатку нам стало трохи лячно, але, опанувавши свій страх, ми прислухались, звідки линув невідомий звук. Тут і побачили під старим дубом невідомого нам птаха. Він бідненький нас перелякався і безпорадно намагався злетіти, але в нього це ніяк не виходило. Було перебите крильце. Ми трішки зачекали, поки птах призвичаїться до нашої присутності, підійшли ближче до нього. Коли він зрозумів, що ми не зробимо йому зла, то дався нам зловити. Я і Юля вирішили, що залишати його тут не можна тому, що це небезпечно для нього. Хоч нема нічого милішого для птаха, як небесний простір і воля, але залишати його з перебитим крилом не можна. Ми принесли його додому. Він залишився жити в мене.
<span> Спочатку птах був дуже сумний, забивався у куточок, але з часом призвичаївся. Батьки і Юля допомагали мені виходжувати пораненого птаха. Він реагував, коли його кликали Літун. Так його і назвали. </span>
Після школи ми з Юлею наввипередки мчали до Літунчика, щоб погратися з ним. Він очікував нас, виглядаючи у віконце. Так промайнула зима. Нам всім було дуже весело і здавалося, що Літунчик залишиться з нами назавжди.
З настанням весни я помітила зміни у поведінці мого вихованця. Він все частіше задивлявся у небо, став менше співати своїх пісень, менше весело підстрибувати і літати по кімнаті. Ми зрозуміли, що він сумує за своїми пернатими друзями, за вільним небом, адже недарма кажуть: «Краще гірка воля, ніж золота клітка». Сумно мені було розлучатися з моїм Літунчиком, але я зрозуміла, що для нього так буде краще.
Теплого весняного ранку ми винесли його на вулицю. Я розкрила долоньки. Пташка повернула до мене свою голівку. Я побачила радість в її очах. Пташка ще хвильку посиділа на моїх розкритих долонях, а потім, набравши повітря в свої маленькі груди, змахнула крильцями і злетіла на найближчу гілочку. Там вона почала весело співати і підстрибувати, а потім ще раз глянула на нас, змахнула маленькими крильцями, зробивши вдячний круг над нами, полетіла в сторону лісу. Мені стало сумно, але я намагалася розраджувати себе веселими думками, бо була впевнена, що пташка віднайде свою пернату родину, друзів.
<span> Оберігаймо флору і фауну наших лісів, лук, берегів річок, а багата наша природа віддячить нам сторицею.</span>
Ви - префікс
ріб - корінь
При - префікс
стрій - корінь
<span>За-прийменник; сонцем<span>-іменник;</span> хмаронька-іменник; пливе-дієслово<span>
Червоні</span>-прикметник; поли-іменник; розстилає-дієслово<span>
І</span>-сполучник; сонце-іменник; спатоньки-дієслово; зове-дієслово<span>
У</span>-сполучник; синє-прикметник; море-іменник: покриває-дієслово<span>
Рожевою</span>-прикметник; пеленою-іменник,<span>
Мов</span>-сполучник; мати-іменник; дитину-іменник<span>.
Очам</span>-іменник; любо-прикметник. Годиночку-числівник <span>
Малую</span>-прикметник. годину-числівник <span>
Ніби</span>-частка; серце-іменник; одпочине-дієслово<span>,
З</span>-прийменник; Богом-іменник; заговорить...-дієслово<span>
А</span>-сполучник; туман-іменник, неначе-сполучник; ворог-іменник<span>,
Закриває</span>-дієслово; море-іменник<span>
І</span>-сполучник; хмароньку-іменник; рожевую-прикметник<span>,
І</span>-сполучник;тьму-іменник. за-прийменник собою-займенник<span>
Розстилає</span>-дієеслово туман-іменник; сивий-прикметник<span>,
І</span>-сполучник; тьмою-іменник; німою-прикметник<span>
Оповиє</span>-дієслово; тобі-займенник; душу-іменник<span>,
Й</span>-сполучник; не-частка знаєш-дієслово, де-частка; дітись-дієслово<span>,
І</span>-сполучник; ждеш-дієслово; його-займенник;, того-займенник; світу-іменник<span>,
Мов</span>-сполучник; матері-іменник; діти-іменник. </span>
<span>1. Потяг рушить без пяти сім, пильнуй, щоб не прогавити відправлення.
2. Колега позбавив мене права підпису й полетів до Лондону, тепер його притягнуто до відповідальності.
3. Вчини так: о десятiй п"ятнадцять, коли розпочнеться перерва, зателефонуй своїй коханій і розіграй її: скажи, що ти по</span>їхав на море<span>.
4. У навчальнiй частині я дізналася, що моя вчителька здобула освіту в Київському університеті імені Шевченка.</span>
