Чому багато дітей давляться іграшками?Тому щобатьки купляють неправильні іграшки.Для дітей потрібно купляти м’які іграшки!!!
А я спробуюпояснити своєму малюку так:
1.Не їж іграшку,не жуй!!!Якщо ти будеш її зризти то буде боліти живіт.
2.Не відламуй частини іграшок!!!Бережи їх щоб лишились вони і будеш ними бавитись з іншими дітьми,або ж віддати сиротам!!!
3.Якщо у тебе є книжка не малюй на ній,не рви,коли ти навчишся читати,то вона буде тобі цікавою!!!
4.Не викидай і не загублюй іграшки!!!Тобі коли ти станеш дорослим іх не будуть купляти!!!
5.Не проси у мами дорогі іграшки!!!Дешевші іграшки хоч не такі яскраві,але дуже-дуже гарні і вірні!!!
Бережи іграшки!!!І пам’ятай,що це можливо твої останні іграшки!!!
Для кожної людини найріднішою є та земля, на якій народився і живеш, та країна з якою повьязуєш своє життя,- це Батьківщина.Її не вибирають, як не вибирають батьків."Можеш вибирати друзів і дружину,-писав Василь Симоненко,- вибрати не можна тільки Батьківщину".Слова "Батьківщина" і "батьки" є спільнокореневими, і для людини це - коріння. яке дало життя."Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя",- писав Сенека.Батьківщина -це рідний дім, де на тебе чекають завжди з любовью і надією.Рідна земля дає нам сили для життя.Достятньо подивитися на голубе небо і думкою, як у тій чудовій пісні. полинути аж до сонця і зірок. поглянути на Землю-і нам відкриється нова планета-край, що нагадує собою серце,-Україна, співуча рідна моя земля.<span>І моє серце саме з нею!</span>
Мій кращий друг (твір-розповідь)
¥Ми з хлопцями з нашого двору любимо купатися і загоряти на озері, розташованому в одному з передмість. Туди ми відправляємося на велосипеді. Спочатку їдемо по шосе, потім звертаємо на путівець — ґрунтову дорогу. Ми не дуже поспішаємо, милуємося околицями, іноді робимо привали. А коли добираємося до потрібного нам місця, зовсім забуваємо про час. Лежимо на березі після купання, розповідаємо різні історії, будуємо з піску замок, слухаємо магнітофонні записи.
Одного разу до нашої компанії приєднався новачок. Родина цього хлопчика недавно оселилася в нашому будинку і навіть у нашому під'їзді. У нього, як і в нас, був велосипед. У неділю ми, як завжди, поїхали до озера.
Добралися туди без пригод. Із розбігу кинулися у воду, змагалися в плаванні. Новачок, його звали Сашко, пірнувши трошки, незабаром вийшов на берег, а ми ще довго плавали. Посинівши від довгого перебування у воді, ми лягли на пісок і почали глузувати із Сашка: «Що, боїшся води?» Хлопчик сказав, що не вміє плавати. «У нашому класі навіть дівчиська плавають!» — сказав я, відчуваючи на собі схвальні погляди товаришів. Сашко промовчав.
Назад ми поверталися тією ж дорогою. Але дорогою зі мною сталася неприємність: спустило колесо велосипеда. Хлопці, посміюючись і вже жартуючи з мене, проїхали мимо, а Сашко зупинився. «Давай допоможу», — запропонував він. Ну чим він міг допомогти, якщо ні в мене, ні в нього не було під рукою велоаптечки? «Ти їдь, — відповів я йому, — а я як-небудь пішки. До будинку вже недалеко». Сашко сказав: «Підемо разом». Ми йшли й котили свої велосипеди, розмовляли на різні теми. Однак мені всю дорогу не давало спокою те, що ми глузували із Сашка за його невміння плавати. Але ж тільки він не кинув мене в біді.
«Я буду учити тебе плавати, — сказав я Сашкові. — Ти ще здивуєш хлопців своїм умінням. Ти справжній друг».¥
<span>дивний- дивовижный
близкучий- млявий </span>