.. Мне не очень нравится эта погода ❤️
Прапор — це певного кольору тканина, піднімається на щоглі, просто вивішується чи розстеляється. Кольори Державного Прапору України — синій і жовтий. З давніх-давен українська земля була хліборобським краєм. Синє море або небо над золотою нивою — зміст, який нині вкладають у кольори Державного ПрапоруУкраїни.Відкрити головне меню
РедагуватиСпостерігати за цією сторінкою
Державність
Державність — специфічна ознакадержавно-політичної організаціїсуспільства. Термін має багато значень і вживається:
а) як синонім держави в цілому чи держави відповідного історичного типу (феодальна держава, буржуазна держава тощо);
б) для характеристики системи (механізму) політичної організації суспільства;
в) з метою визначення ступеня розвитку системи органів держави (державного апарату);
Характер державності обумовлений обсягом суверенітету тієї або іншоїдержави. У незалежній Україні головними факторами суверенної держави є специфічні форми державної політичної організації суспільства (форми правління, державного устрою, організації державної влади), державні традиції, ідеологія,державна мова, державна символіка). З цими факторами пов'язаний суспільний і політично-правовий зміст державності, як засобу забезпечення суверенного
Минає літо,настала осінь,шелестить пожовкле листя. Дивлюся у віконце і милуюся. Берізки розпустили свої зеленуваті коси з яскраво-жовтими пасмами, ніби то зробили зміну кольору в салоні краси. Старий горіх скинувши з себе весь тягар стиглих плодів, радісно похитує листям при кожному подиху вітерця. А ось у вишні вбрання красивіше чим у всіх. Золотисто-багряне листя заманює до себе зацікавлених синичок. Золота осінь на дворі!
Твір-опис процесу праці «Я готую улюблену страву»
Наша матуся – найкраща господиня. Вона тримає наш дім у бездоганному порядку й дуже смачно готує. Ми з сестрою інколи їй допомагаємо, але керує процесом приготування завжди мати. Але якось ми вирішили здивувати нашу неньку й приготувати власноруч її фірмову страву – млинці з сиром.
Напередодні ми спостерегли, як швидко й вправно готує мати. Тож ми були впевнені, що це не така вже й важка наука. На практиці все виявилося інакше.
Просіявши борошно, ми взялися замішувати тісто. Передовсім ми ретельно просіяли борошно та уважно перечитали рецепт. Згідно із ним треба було перемішати борошно з яєчним білком, кефіром та цукром. Яка тонка, виявляється, робота відмірювання точної ваги інгредієнтів! Нам весь час доводилося додавати то кефіру, то борошна для необхідної консистенції. Але ж у матері цей етап займав, мабуть, кілька хвилин.
Врешті-решт нам вдалося підготувати тісто і ми почали випікання. Невеличкими порціями ми наливали тісто на пательню, яку ми попередньо змастили олією. Щоб тонко й рівномірно розлити рідину на пательню млинців, що й соромно подавати. Але трохи набивши руку, ми випекли височенну гору млинчиків.
Найлегше залишилося на останок. Ми підсолодили сир та загорнули його у млинці. Подавали ми їх на святковій тарелі з медом та варенням. Мати була в захваті від нашої витівки. Але вона й досі не знає, скільки яєчок ми розбили марно, яких зусиль нам коштувало прибрати кухню після наших кулінарних експериментів.