1. Ніч у маленькій хатині
2. Хлопчик біля каганця з батьками
3. Хлопчик читав книжку українською мовою
4. Розмова Петра з батьками
5. Заборона батька, щоб Петрик читав
6. Уява Клима
7. Похвальний лист Петрика
8. Бажання батька, щоб син був писарем
9. Тяжкі думки Клима
10. Зустріч Клима з вчителем
11. Темрява в душі селянства
«Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона (мати) ще возилася з ним. Як з маленькою дитинкою. Було власними руками годує, а він, телепень, тільки глита та, як той пуцьвірінок, знов рот роззявлює». · «Як кладе його спати, то сама і стеле, і роздягає, і хрестить, і ще й котка співає, неначе над годовничком». ·Опис Павлуся «…Його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки. …Зроду не то, щоб ціп або косу у руках подержав,— не взявся й за лопату, щоб одгребти сніг од порога, або за віник, щоб вимісти хату». · «Щастя, як горох з мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся, і урожай у його луччий, як у других, і корів нема ялових…» · «… Павлусь за весь день і пари з рота не пустить; хоч би часом чого і схотів, вже не попросить: якось йому і слово важко вимовити. Тільки йому й роботи, що цілісінькій день їсть (а лопав здорово) та спить. …Поспить на перині, лізе на піч поспати ще у просі. Пообідає і знов куня…» · «Лучалось, наймит вернеться з поля і навідається до Павлуся, а тому й голову важко держати на плечах». · «Якби вечорниці збирались біля моєї хати, то, може б, і пішов». · «Се мій скарб, се мені Бог у вікно вкинув! А що?» · «Найшлась і дівчина, що, як той скарб, сама до його лицялась. Послав йому Господь і діточок покірних, працьовитих, не таких, як він пудофет…. І віку йому таки чимало протяг Господь: до білого волосся доспався. Спав, спав, аж поки навіки не заснув».
З тваринами ми забуваємо про самотність. Це наші довірені особи: псу можна розповісти про все, що тебе хвилює, і він обов'язково поспівчуває, лизнувши руку і повиляв хвостом, випрошуючи свій улюблений сухий корм для собак.
<span>Багато власників котів та собак стверджують, що у важких ситуаціях їх вихованці стають головною підтримкою. Як це ні парадоксально звучить, але втішити так, як тварина, не завжди можуть навіть близькі люди: адже на першому місці у людини завжди його власні проблеми. </span>
<span>М'яка шерсть, тепла морда, тихе муркотіння і спокійне дихання - тварин так приємно просто помацати! Тактильний контакт дуже важливий: частіше обіймай і тискай свого вихованця, і у відповідь ти отримаєш безодню любові і доброти! </span>
<span>Вони нас не люблять за те, що ми успішні, талановиті або розумні, а просто так, тільки за те, що ми є. І не соромляться демонструвати свої почуття: радісно мчать до дверей, коли ми повертаємося додому; муркочучи, притискаються до наших ніг або довірливо засипають у нас на колінах. </span>
<span>Душевне здоров'я </span>
<span>Погладжування тваринного заспокоює, а котяче муркотання знижує тиск - і те, і інше науково доведено. Ще цікавий факт: дослідники з Австрії, Німеччини та Швейцарії заміряли рівень кортизолу (гормон стресу) у школярів, що здають іспити. </span>
<span>Ті діти, у кого в будинку жила собака, виходили з іспиту менш напруженими, а ті, у кого не було вихованців, - в стані ще більшого стресу, ніж до іспиту. Те ж саме, як вважають вчені, відноситься і до багато працюючим дорослим. </span>
<span>Впевненість у собі </span>
<span>Собаки розташовують до спілкування. Напевно ти знаєш подружні пари, в чиєму майданчику, вигулюючи вихованців. Сором'язливі діти стають більш комунікабельними і впевненими в собі, якщо у них є чотириногий друг. </span>
<span>Любов до тварин - це велика відповідальність і праця. Вихованець потребує догляді та вихованні. А ще треба постаратися вивчити його мову: навчитися розуміти його. </span>
<span>Якщо ти хочеш виростити дитину самостійним і вміє співпереживати, подаруй йому друга, компаньйона і просто істота, що потребує турботи: собаку, кішку, морську свинку, кролика, хом'ячка або черепашку.
</span>
<span>Разворачивая перед читателем панораму жизни украинского XVII века, поэтесса мастерски передает дух эпохи. Типажи, ход событий, воспроизведенный в человеческих судьбах, - все это реставрируется автором с живой достоверностью художественного документа. Поэтесса показывает тогдашнее общество во всех его главных проявлениях. Роман «Маруся Чурай» открывает нам духовный мир наших предков, раскрывает забытые страницы истории, на достойных образцах учит мужеству, пробуждает совесть, чувство причастности к великой истории великого народа. Древний город Полтава в романе предстает как символ родной земли, прародиной дорогой. Начиная с начала романа, Полтава выступает как город отважных и отчаянных людей. Враг подступает к воротам города, взяв его в плотные тиски осады. Лучшие сыны Полтавы голодны, но отважные и упорные, мужественно защищают ее, самоотверженно защищают свою честь, совесть, свой язык, культуру, обычаи - родной историческую память. Истории ведь пишут на столе. Мы же пишем кровью на своей земле. Мы пишем плугом, саблей, мечом, Песнями и невольничьим плачем. Могилами в поле без имен, дороге в Киев из Лубен</span>
Якщо ти пообіцяв щось, то слід це виконати, тобто тримати своє слово.
