Пиріг - пироги, берег - береги, ніж - ножі, завод - заводи, мороз - морози, ніс - носик, сніг - сніги, виноград - виноградар, яструб - яструбиний, холод - прохолода, ягідка - ягоди, книжка - книжечка, миска - мисочка, загадка - загадати, казка - казочка, рибка - рибалка, травка - травинка, гладкий - погладити, пташка - пташиний, солодко - солоденький, пружний - пружина, рідкий - рідина, кігті - коготь, лапки - лапи, шубка - шуба, дуб - дубочок, сад - садок, ніжки - ніженьки, гриб - гриби, поріз - різати
Класти( чергування Д з С) складати ( корінь клад) укладати ,
Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
— Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка?
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив?
— Ні, не посадив я дуба...
— Може, ти поле випестував?
— Ні, не випестував я поля...
— Так, мабуть, ти пісню склав?
— Ні, й пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
<span>"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."</span>
Весною з теплих країв повернулись ластівки .Вони дружно почали ліпити хатку під дахом У затишному гніздечку появились ластів ятка.Вони веселим щебетанням зустрічали сонечко.
Відпочинок
від - префікс
поч - корінь
ин - суфікс
ок - суфікс