<span>Т. Г. Шевченко – основні мотиви творчості (за творами Т. Г. Шевченка)</span>
<span>Усю історію життя та творчості Т.
Г. Шевченка можна назвати тяжкою та складною драмою. Особиста драма
поета тісно сплітається з драмою його як геніального виразника думок і
заповітів ідеалів рідного народу. </span>
<span>Ще
будучи юним хлопцем Тарас Григорович Шевченко проймався глибокою
тривогою за долю рідної землі та її людей. Адже батьки Тараса, його
старші брати та сестри щоденно працювали на панщині, і хлопцю добре було
відомо про тяжку долю кріпаків. Разом з цим Шевченко глибоко
захоплювався славним героїчним минулим свого народу, його безстрашних
ватажків. Тарас ніяк не міг зрозуміти, чому нація, яка має таку велику
історію та таких славетних предків, мовчить та гне спини на панщині.
Шевченко не збирався мовчати. І не мовчав! Засуджував російський царат та кріпацтво. Діставалося від поета і тим «землякам» – українцям,
які «деруть шкуру» з «братів незрячих, гречкосіїв». Саме через свої
переконання довелося Шевченку відбути заслання. У той скрутний час пережив
поет найгірші відчуття: відчуття відірваності від рідного народу,
відірваності від свого коріння. Давалася в знаки і відсутність
спілкування з близькими людьми, однодумцями. Та Тарас не здався – і в
засланні вдавалося йому писати і малювати, і таки повернувся поет на
рідну Україну. </span>
<span>Для сучасної молоді Шевченко являється символом честі, правди і безстрашності, великого людинолюбства і священної ненависті до тих, хто намагається обмежити її волю. </span>
Тараса
Григоровича завжди підтримував народ, адже він мав єдину з ним думку –
думку, як визволитися з-під тяжкого гніту кріпацтва. Шевченківська
поезія підтримувала людей. Саме такі свідомі особистості, як Шевченко,
творили велику історію нашої країни та народу історію. Великий Кобзар
став для людей хлібом насущним, вони підпитувалися від його творів
вірою, енергією та впевненістю у завтрашньому дні.
<span>Не можна уявити Україну без Шевченка, а Шевченка - без України. Про історію рідної держави розповідає
Кобзар у своїх творах, щоб пробудити у своїх співвітчизників почуття
національної гідності і свідомості. Величні образи народних героїв
постають перед нами зі сторінок «Кобзаря»: </span>
Було колись – в Україні
Ревіли гармати;
Було колись – запорожці
Вміли панувати…
<span>Тому
Т. Г. Шевченко і є основою нашої душі, його твори переживуть століття і
завжди будитимуть у серцях людей найблагородніші почуття</span>
Поведінка і риси характеру героя:
а) непосидючий («…неодмінно щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці»)
б) сильний («…першій по силі на всю вулицю, враз тобі дасть підніжку, зімне, насяде…»);
в) відкритий («Він міг би підійти тихенько так, щоб не почув би ніхто, — але Федько того не любив»);
г) впертий («…не як всі діти поводиться. Він не плаче, не проситься, не обіцяє, що більше не буде. Насупиться й сидить. Мати лає, грозиться, а він хоч би слово з уст, сидить і мовчить»);
д) стійкий («камінь, а не дитина! Сибіряка якийсь…»);
е) правдолюб («Якби не схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить»);
є) непримиренний до зрадництва; («Не любить також Федько й товаришів видавати»);
ж) спокусник («…Федько знову спокушає Толю. І спокушає якраз у такий момент, коли ні одному чоловікові в голову б того не могло прийти»);
з) шанобливий до батька («…якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би»);
и) спритний («Ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча. Стриба, як кішка»).
1.4. Значення образу Федька для сучасників.
2. Бесіда за питаннями для обговорення образу Федька
Яку характеристику подає автор Федьку на початку твору?
а) будівництво із піску; б) запускання змія.
Чи є у хлопця доброта? В чому вона виявляється?
Хто були батьки Федька? (Батько Іван — «типографчик», мати Іваниха — домогосподарка) Як їх характеризує В. Винниченко?
Охарактеризуйте його поведінку під час сварки з батьками.
За що батько давав гроші Федьку?
У зв’язку з чим Федько повсякчас отримував тумаків від батька?
Як автор характеризує свого героя? («Мужиченя, паршивець, одурілий хлопець, шибеник, мурло репане, нещастячко, сибіряка, халамидро, ідоляко, падлюко, люципере»)
Ответ:
Приїжджий боярин , має дочку Мирославу
Объяснение:
Засоби комічного у повісті Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я»
Повість «Кайдашева сім’я» включає в себе соціально-побутові та сатирично-гумористичні елементи. Іван Нечуй-Левицький майстерно відтворив у художній прозі життя селян другої половини XIX століття. Основна проблема твору – роз’єднання родини через марнославство та жадібність. Жага до збагачення, яка охопила багатьох колишніх кріпаків, руйнувала сім’ї. Для більшості селян головним пріоритетом стає земля-годувальниця, за яку вони готові були битися навіть з рідними.
В родині Кайдашів стали звичними лайки та сварки. І молоді, і старі лаялися, не виявляючи поваги один до одного. Зображення такої дійсності у читачів могло б викликати огиду, якби не гумор автора. За допомогою цієї «зброї» він часто маневрував від трагічного до смішного. Письменник іронічно ставиться до більшості своїх героїв, тим самим підтверджуючи безглуздість їх конфліктів.
У повісті використано різні засоби творення комічного. Автор часто вдається до дотепної характеристики персонажів. Наприклад, цікавою є розмова Карпа та Лавріна, коли вони описують риси дівчат, використовуючи дивакуваті порівняння.
Автор створює комічні ситуації, в яких разючий контраст між формою та змістом, діями та обставинами. В результаті проблеми головних героїв зводяться до абсурду, що викликає сміх читачів.
Основними засобами творення комічного є сарказм та іронія. Кайдашиха в основному з іронією говорить про невісток. Її уїдливі зауваження збурювали гордовиту Мотрю і пригнічували тиху Мелашку. Мотря не довго терпіла, скоро почала відповідати не менш саркастично. Тому особливо Кайдашиха допікала Мелашці, принижуючи її перед чоловіком. Наприклад, об’єктом для насміхань був маленький зріст Мелашки. Свекруха глузливо просила Лавріна підставляти тій стільчик, щоб зручніше було діставати до діжі.
Викликає сміх і знижена лексика у творі. Так, Кайдашиха порівнюється з безрогою коровою, вівцею. Сповнене іронії порівняння «ходить так легенько, наче в ступі горох товче».
Засобом комічного є також мовна нісенітниця. Так, під час ворожіння баба Палажка видає дивакуваті незрозумілі слова, що сприймаються комічно.
Цікавим засобом творення комічного в повісті є змішування стилів. Наприклад, під час побутової бійки автор застосовує високий стиль опису. Кайдашиха, названа видроокою, наближається до тину, немов сиза хмара. Пафосно описуються й інші учасники бійки.
Викликає у читача сміх й постійна серйозність героїв. Вони майже ніколи не сміються, бо не розуміють кумедність створених ними ситуацій. Вони лаються, сиплячи дотепними прислів’ями, образливими порівняннями. Ціллю кожного є якомога болючіше «вкусити» іншого. Читач звичайно сміється з героїв та їх конфліктів, але коли вдумується в зміст проблеми, то виявляється, що це сміх крізь сльози. На жаль, такі дотепні герої – морально деградовані люди, які за своєю суттю непогані, але понівечені жагою збагачення та власним марнославством. Ніхто з них не йде на поступки, аби вберегти родину.
Відомий письменник Микола Гоголь говорив про цей твір, що це повість, в якій крізь сміх пробиваються сльози.
Іван Нечуй-Левицький при створенні «Кайдашевої сім’ї» використовував кращі народні та літературні засоби сміхової культури. Як результат - вийшов справжній шедевр, сповнений тонкого гумору, доречного сарказму та глибокого ліризму.
Герасим Калитка - головний герой трагікомедії Сто тисяч.
Він заможній
селянин, мав двісті десятин землі та 5000 карбованців.Герасим -
працьовитий,любив землю,підприємливий,але водночас
жадібний,заздрісний,лицемірний,хитрий.
Герасим Калитка- чоловік років
50, середньго зросту кремезної статури.Волосся з сивиною, невеличка
борідка.Одягнений у сорочку та штани з грубого полотна.Мав дружину та
сина.
Савка-кум Герасима Калитки,селянин років 50-60,середнього зросту середньої статури.Сиве волосся, вуса.Одягнений у сорочку та штани з грубого полотна.
Він добрий, боягузливий та водночас сміливий простий працьовитий, ніколи не заздрив
