Михаил Васильевич Ломоносов - реформатор русского языка и стихосложения.
Русская литература XVIII века развивалась под влиянием тех больших изменений, которые внесли в общественно-политическую и культурную жизнь страны реформы Петра. У истоков новой художественной литературы того времени высится исполинская фигура М.В Ломоносова. Ломоносов не только великий ученый, но и лучший поэт своего времени. Ему принадлежат произведения самый различных жанров: оды, трагедии, лирические и сатирические стихотворения, басни, эпиграммы.
Ра́бство — насильницьке підпорядкування однієї людини іншою або однієї групи людей іншою групою людей. Слово походить від стцерк.-слов. рабъ (йому відповідало давньорус. робъ)[2], яким у слов'ян називали робітника-людину, яка виконує ту, чи іншу господарську роботу. Пізніше з появою у світі рабовласництва, це слово стало вживатись у значенні — людина, яка виконує свої обов'язки примусово, яка знаходиться у власності інших людей або організацій і яку можна розглядати як таку ж складову господарства як і худобу чи знаряддя праці, можна продати, обміняти, убити без її згоди.
У сучасному розумінні термін «рабство» інколи використовується для позначення суміжних категорій насильницького примушення людей для виконання певної роботи. В цьому розумінні правозахисні організації розробили певні критерії визначення сучасного рабства:
<span>Її діяльність контролюється іншими особами за допомогою насильства чи погроз його застосування.Вона знаходиться в певному місці і займається певною діяльністю не по своїй волі, а також позбавлена можливості змінити ситуацію за власним бажанням.<span>За свою роботу вона або взагалі не отримує платню, або отримує мінімальну оплату, що не покриває її потреб на захист, оздоровлення, лікування, освіту тощо.</span></span>Рабство виникло в доісторичні часи з переходом до відтворюючого господарства. Передумовами його виникнення стали надлишок виробництва — раб повинен виробити продукції більше, ніж спожити[3], і досить висока густота населення, при якій стає можливий організований примус до праці. Рабство поступово зникає із встановленням суспільних устроїв, при яких економічний примус до праці ефективніший від неекономічного, примусу прямим насильством. Однак, процес витіснення рабства розтягнувся на кілька століть, а в деяких державах, наприклад США, рабство довгий час співіснувало з розвиненим промисловим виробництвом. Нелегальне рабство в окремих частинах світу й окремих сферах життя існує ще й досі.
До часу написання Біблії рабство було вже добре встановленим суспільним інститутом. Рабство існувало в усіх стародавніх цивілізаціях від Стародавнього Китаю до доколумбових цивілізацій Америки. Рабами ставали боржники, бранці (полонені) на полях воєн, покарані злочинці, покинуті діти, діти рабів. Слід пам'ятати, що у Стародавніх Афінах від двох до чотирьох п'ятих усіх мешканців були рабами. Тобто, афінська демократія існувала за рахунок широкого використання рабів та перекладання на них усього тягару господарської, будівельної діяльності та підготовки до воєн.
<span>
</span>
Ошибку в слове корова, кот в собачьей будке, снеговик летом, на березе растут яблоки, у коровы козлиные рога, да еще и тропинка ведет к окну.
Как то раз я и мой лучший друг пошли в лес, там меня пугал мой друг и когда он попал в беду то он звал меня на помощь, но я боялся и не помог ему.
Добавь чего нибуть своего
Ь пренеприятная штука, но сделать ее прекрасной очень
нетрудно. Для этого недостаточно выиграть 200 000, получить Белого Орла,
жениться на хорошенькой, прослыть благонамеренным — все эти блага
тленны и поддаются привычке. Для того, чтобы ощущать в себе счастье без
перерыва, даже в минуты скорби и печали, нужно: а) уметь
довольствоваться настоящим и б) радоваться сознанию, что «могло бы быть и
хуже». А это нетрудно:
Когда у тебя в кармане загораются спички, то радуйся и благодари небо, что у тебя в кармане не пороховой погреб.
Когда к тебе на дачу приезжают бедные родственники, то не бледней, а торжествуя восклицай: «Хорошо, что это не городовые!»
Когда в твой палец попадает заноза, радуйся: «Хорошо, что не в глаз!»
Если твоя жена или свояченица
играет гаммы, то не выходи из себя, а не находи себе места от радости,
что ты слушаешь игру, а не вой шакалов или кошачий концерт.
Радуйся, что ты не лошадь
конножелезки, не коховская «запятая», не трихина, не свинья, не осел, не
медведь, которого водят цыгане, не клоп... Радуйся, что ты не хромой,
не слепой, не глухой, не немой, не холерный... Радуйся, что в данную
минуту ты не сидишь на скамье подсудимых, не видишь пред собой кредитора
и не беседуешь о гонораре с Турбой.
Если ты живешь в не столь
отдаленных местах, то разве нельзя быть счастливым от мысли, что тебя не
угораздило попасть в столь отдаленные?
Если у тебя болит один зуб, то ликуй, что у тебя болят не все зубы.
Радуйся, что ты имеешь возможность не читать «Гражданина», не сидеть на ассенизационной бочке, не быть женатым сразу на трех...
Когда ведут тебя в участок, то прыгай от восторга, что тебя ведут не в геенну огненную.
Если тебя секут березой, то дрыгай ногами и восклицай: «Как я счастлив, что меня секут не крапивой!»
Если жена тебе изменила, то радуйся, что она изменила тебе, а не отечеству.
И так далее... Последуй, человече, моему совету, и жизнь твоя будет состоять из сплошного ликования.