Народився Гарібальді 4 липня 1807 року у Франції в Ніцці, в родині моряка і торговця рибою. Вже з 15 років він разом з батьком або сам ходив у море. А в 1832 році Джузеппе стає капітаном на торговому судні. Рік по тому він командує військовим кораблем, на якому познайомився з Мадзіні. Під його впливом, майбутній народний герой вступає в революційне таємне товариство під назвою «Молода Італія», яке виступало за звільнення Італії від Австрії і її довгоочікуване об’єднання. Джузеппе Гарібальді бере активну участь у повстанні в князівстві П’ємонті, яке було провальним. Він змушений був тікати і його заочно засудили до смертної кари. Перебуваючи у вигнанні в 1834-1848 роках, він бере участь в Латинській Америці в національно-визвольних війнах. Його схопили в полон і посадили до в’язниці в Аргентині. У 1842 році він одружується на Ганні Марії Рібейро да Сільва, бразилійці, яка стала його вірною бойовою супутницею. У 1848 році повертається до Італії і бере участь в Італійській революції. Гарібальді організовує загін оборони, але зазнавши поразки, піддається арешту і його висилають з Італії. Джузеппе Гарібальді цікаві факти Тільки за правління П’ємонту, в 1854 році йому дозволили повернутися. У 1859 році Італії за його участі було повернуто область Ломбардія. Коли П’ємонт оголосив Австрії, Джузеппе Гарібальді став командувати створеним загоном добровольців. Пізніше йому запропонували очолити масштабну експедицію по захопленню Неаполітанського королівства. У підсумку в 1860 році відбувся знаменитий похід – похід гарібальдійської «Тисячі», яка звільнила Італію, і привела до тріумфальної перемоги Італійської революції 1859-1860 років. З 1862 по 1867 Джузеппе Гарібальді постійно воював – брав участь у війнах проти Австрії, потім намагався звільнити Рим влади пап. Остання його військова акція відбулася в 1870 році – участь у війні проти Пруссії. Довгий час він був членом парламенту Італії, але після пішов з політики. Джузеппе Гарібальді помер в 1882 році 2 червня на острові Капрера.
Я проснулся от крика петуха. Встал и подошел к окну. Открылся привычный вид, окружающий замок. От глубокого земляного рва, наполненного водой, в безграничную даль простирались леса. Иногда просматривались посевные поля. Во дворе бегали слуги. Воины чистили одежду и точили оружие. Из конюшен выводили коней. Все жители замка готовились к походу во дворец короля. Я служу у Карла Великого и участвовал во всех военных походах. Я настоящий феодал. Мои многочисленные владения достались мне от короля за верную службу. Когда я получил свое первое владение, я принес королю присягу. Это происходило в торжественной обстановке. Я встал на одно колено перед государем и, держа его за руку, произнес священную клятву. В ней я перечислил свои обязанности. Король меня поцеловал и в знак нашей некрушимой дружбы подарил мне дорогой подарок. Я посмотрел на перстень, который красовался на среднем пальце правой руки. Я в тот день стал хозяином своих первых земель. За это я всегда хранил верность королю. Сейчас он объявил новый поход на саксов. Я направляюсь во дворец!
Павел I, возможно один из самых непонятых императоров. Его личность и судьба покрыта пеленой трагического существования. Он никому не верил, ему никто не доверял ( окромя господина Аракчеева, ставшим при его сыне Александре могущественнейшим человеком, и пугалом... символом жестокости и произвола) . Его затеи были оторваны от реальности, и подчас были проникнуты живыми, искренними эмоциями, например совершенно безумный поход донских казаков по взятию Британской Индии. Благодаря всему этому он стал русским Гамлетом, глубоко несчастным человеком, стремящимся свои представления вместить в мир жёсткой и прагматической жизни империи Россов. Уж, поверьте профессиональному историку.
Традиции и обряды, связанные с хозяйственной деятельностью. Главной хозяйственной деятельностью нашего народа было в основном кочевое скотоводство. Поэтому в народе больше внимания уделяли выращиванию скота. Поскольку каждый скотовод хотел, чтобы скот его хорошо сохранялся и размножался, то появились связанные с этим традиции и обряды. Один из таких обрядов — очищение огнем. Весной, когда нужно было из зимовок переезжать на жайляу, в нескольких местах разводили огонь, и скот прогоняли между кострами. Это было до принятия ислама, когда еще существовали культы поклонения огню. При выезде на жайляу каждый аул украшал свои повозки ткаными коврами. Верблюда, шедшего впереди, накрывали красивым ковром, из длинных перьев фазана делали четырехугольную корону и надевали на голову. Такую кочевку называли "коронованной повозкой”. Коронованного верблюда обычно вела самая уважаемая женщина из аула или невеста. Согласно поверью, кочевку во главе с верблюдом в короне из фазаньих перьев сглаз не возьмет, и кочевье в пути не подвергнется неприятностям.