Коли Аля подарувала бабуси рушнічок то бабуся плсмихнулась і сказала
-Молодець!
Потім вона пішла в свою кімнату та почала малювати квіточку і почула що ий хтось гукав . Вона підішла до лішка там стояла маленька дівчінка вона гукала Алю і просила допомогти . Воні разом видправилися до краини "Дороби " яка раніше називалась "Недоладія " .На цю краину напалі Недотелі і всі доробки боялися .Аля звісно допомогла им і вони врятували свою краину . І всі раділи та веселились
Дуже часто виникає таке питання "Чи завжди гроші породжують бездуховність". Багато людей кажуть, що завжди, деякі люди кажуть, що не завжди. На мою думку не завжди, усе залежить від людини і її характеру. Є люди які піддаються грошам і стають не щирими. Я не можу назвати когось бездуховним тому, що у кожної людини є душа.Просто є люди які відкривають свою душу і розказують все що їх хвилює, а є люди тримають в собі глибоко в серці і на це гроші не впливають. Все залежить від людини, від її щирості, довіри людям.
Картина «Козак Мамай» намальована понад триста років тому художником, чиє ім'я не збереглося. З того часу багато невідомих митців із народу створили багато подібних картин.
На передньому плані ми бачимо козака, який сидить під крислатим молодим дубом посеред широкого степу. Поблизу Мамая стоїть вірний кінь вороний. Він пильно дивиться, чи не ворухнеться десь там, у степу, зачаєний ворог.
Біля козака напоготові лежить бойове спорядження: мушкет, порохівниця і кварта, щоб мед-вино пити. Позаду нього стримить увіткнутий у землю гострий спис. На гілляці висить шабля, що втоми не знає і не щербиться ніколи.
Вдягнений Мамай, як і личить козакові, в широкі шаровари і жупан.
Степ мовчить, тихо навкруги — козак думу думає. А налетить вітер, зворухне оселедцем на козачій голові, розгорне пишні вуса. Стрепенеться Мамай і заграє на своїй бандурі:
Надія в мене певна — мушкет-сіромаха
Та ще не заржавіла шабля — моя сваха.
Ніякий ворог не міг злякати його, бо був він, як оповідають легенди, ні для кого не зборимим. Тільки свисне його шабля — так і покотяться голови нападників.
Історія свідчить, що саме цього козака на Запоріжжі ніколи не було. Але були тисячі до нього подібних.
У Мамаї відтворено збірний образ козацької України. Такі картини були здавна популярними в народі, ними прикрашали селянські хати.
епітети " безжурний; вітрогон-хлопчина"
порівняння " а хлопчина рветься, як метелиця"
метафора " рвдість тулиться", " поле стелиться"
